Мій чоловік скупиться оплатити дочці курси. Марія вчиться на першому курсі, але це трішки не те, про що вона мріяла. І ось попалася можливість все виправити і спробувати те, що дочка справді хоче – графічний дизайн. Та мій Антон вперся рогом і все. “Як підете проти моєї волі, то начувайтеся. Без копійки вас залишу”. І ось що мені робити? Як дати донці належну освіту? Чи краще не записувати її на курси, щоб не злити чоловіка?

Мій чоловік скупиться оплатити дочці курси. Марія вчиться на першому курсі, але це трішки не те, про що вона мріяла. І ось попалася можливість все виправити і спробувати те, що дочка справді хоче – графічний дизайн.

Та мій Антон вперся рогом і все. “Як підете проти моєї волі, то начувайтеся. Без копійки вас залишу”. І ось що мені робити? Як дати донці належну освіту? Чи краще не записувати її на курси, щоб не злити чоловіка?

Знаєте, я завжди знала, що мій чоловік трішки скнара, але наскільки, ніколи не уявляла.

В нас з Антоном є двоє дітей: Марія на першому курсі університету і Сергій, ще в четвертому класі.

Донька довго не могла визначиться зі спеціальністю, але ми на неї ніколи не тиснули.

І ось ми йшли подавати документи на творчий конкурс до одного з університетів на графічний дизайн, аж тут дізналися, що можна податися ще на одну творчу спеціальність, хоча вона була не дуже популярною.

Після творчого конкурсу і оголошення результатів вийшло так, що на графічний дизайн Марія пройшла на платне, а на ту не популярну спеціальність – на державне.

Ми довго вирішували куди піти. Я була за дизайн, а чоловік наполягав на державному, і казав, що якщо треба буде, то піде на курси графічного дизайну.

Все-таки останнє слово було за Марією і не знаю, чи то сама чи то під впливом батька, але донька погодилася на державне.

І ось вже минув перший семестр, Марія добре подружилася з одногрупниками і ніби все було добре. Єдине, що і дійсно донька тягнулася до графічно дизайну.

Аж раптом попалася Марії реклама про курси в одній хороший академії.

Я маю не велику зарплату, тож не могла б дозволити собі оплати курси доньки.

І ось нині я вирішила нагадати Антонові, що він обіцяв доньці курси. Спочатку чоловік казав, що такого не було, а потім казав, що ще зарано, адже донька і так ще не буде йти на роботу.

А в кінці Антон взагалі сказав, що якщо я без відома його запишу доньку, то він перестане давати гроші і тоді ми швидко побачимо, де раки зимують.

І ось що мені робити? Як дати донці належну освіту? Чи краще не записувати її на курси, щоб не злити чоловіка? Що думаєте з цього приводу, бо голова йде обертом?

Я б так хотіла, щоб знайшла себе в тому житті і йшла на роботу, як на свято…

Джерело