Коли ми з чоловіком вирішили, що наша квартира потребує оновлення, перед нами став вибір: найняти команду професіоналів або пуститися в авантюру і зробити все своїми руками.

Ми вибрали другий варіант, озброївшись оптимізмом та нескінченними порадами з інтернету.

Наша “пригода” почалася з вибору фарби. “Як щодо цього відтінку?”

– Запитала я, показуючи на яскраво-блакитний колір в онлайн-каталозі.

Чоловік дивився на екран скептично.

“Ти впевнена? На екрані все виглядає інакше”. У результаті, після кількох годин суперечок, ми вибрали щось середнє між моїм яскраво-блакитним та його перевагою – пастельно-блакитним.

Потім були меблі. “Зібрати цю шафу має бути простіше простого!”

– Впевнено заявив чоловік, глянувши на інструкцію.

Кілька годин опісля, оточені деталями і кількома “зайвими” гвинтиками, ми почали сумніватися у своїх здібностях. “Може, цей гвинтик декоративний?”

– Припустила я в розпачі. Ми розсміялися, розуміючи абсурдність ситуації. Кожен день приносив щось нове: ми не могли знайти потрібний інструмент, то забували, яку стіну вирішили фарбувати в першу чергу.

Але замість роздратування кожна невдача змушувала нас сміятися та вчитися.

Зрештою, коли ремонт було завершено, ми відійшли назад, щоб оцінити свою роботу.

Незважаючи на всі недосконалості та “індивідуальні особливості” нашого підходу, результат виглядав домашнім, затишним та просто нашим.

“Дивися, ми це зробили!” – сказав чоловік, обіймаючи мене.

“Разом ми можемо все”.

І на той момент я зрозуміла, що ці маленькі пригоди не просто оновили нашу квартиру, а й зміцнили наші стосунки, довівши, що разом ми справді можемо впоратися з будь-якими труднощами.