Життя все так розставило, що тепер я свекруха, адже мій син одружився і тепер я маю ще й невістку, адже він тепер має дружину. До того, як Юрко одружився, я від своїх рідних та знайомих дуже часто чула скарги на своїх невісток, вони були і дріб’язкові, і серйозні також. Я постійно намагалася завжди нейтральною бути, не втручатися в їх сім’ю: вислухаю скарги та й мовчу собі далі.

Мені завжди, якщо серйозно, здавалося, що вони самі винні в тому, що у них не складаються стосунки з невістками. Але тепер, коли прийшов час і я сама стала вже свекрухою, то особисто вже зіткнулася з такою ж ситуацією, моє ставлення, чесно кажучи, повністю змінилося у цьому питанні тепер.

А вся справа в тому, що як би я не старалася бути хорошою свекрухою для дружини свого сина, ця жінка все перевертає так, як їй одній потрібно, як вигідно саме їй, хоча я нічого поганого ніколи їм не бажала, адже я мати.

Дружині Юрка зовсім байдуже, що при цьому відчувають інші. Її не цікавить і не хвилює, що її дії та слова можуть заподіяти людині смуток. Ось їй потрібно так, а все, що хочуть інші її зовсім не цікавить.

Після весілля мого Юрка, я намагалася на вихідні приготувати щось з того, що він любить, і приходила до них у гості, щоб пригостити, ну, і побачитися заодно зі своїми дітьми, шукала привід не бути одній. Спочатку мого сина та його дружину все абсолютно влаштовувало, усі були задоволені.

Мої свіжоприготовлені страви син з невісткою уплітали за обидві щоки, особливо невістці Олені все подобалося. Мені було приємно, звісно, що мої старання не проходять даром, що мене цінують та добре ставляться до мене, думала, що маю теплі та щирі стосунки зі своїми дітьми. Дуже приємно спостерігати, як твої гостинці з задоволенням зникають зі столу, а ти бачиш лише задоволені обличчя.

Але ось в один з вечорів, коли я прийшла в гості до дітей, сина ще не було вдома, він ще був на роботі. Ми з невісткою просто сіли пити чай.

Все було як завжди, з однією лише різницею: Олена все ніяк не могла зважитися, щось мені сказати. Після довгих роздумів та дивного мовчання вона сказала, щоб я не приходила до них так часто, краще нехай мій син їздить до мене в гості. При цих словах в її очах був якийсь такий неприємний вогник злості. А моєму здивуванню не було меж.

Після цієї розмови я, зрозуміло, перестала взагалі ходити до свого сина. Але сам Юрко постійно був у нас в гостях, але завжди сам, Олена з ним ніколи не приходила. Мене це і радувало, і засмучувало одночасно.

Я постій намагалася, щоб у нашій невеличкій родині завжди був мир і взаєморозуміння. А ця жінка все зруйнувала своїм егоїстичним ставленням до родичів свого чоловіка, а особливо до мене. На скільки я все бачу і розумію, то від мене тут нічого не залежить.

А нещодавно у мене з’явився онук. Ця радість для нас безмірна. Ця крихітка приносить стільки щастя, що хочеться жити і радіти життю, бути поряд постійно.

Ми з чоловіком все ж також намагалися дуже не набридати невістці, і ходили до них в гості зрідка, і то, коли нас запрошували до себе. Але онука ми намагалися вивезти на прогулянку, щоб не з’являтися перед очима Олени надто довго. Нам цього з дідусем було цілком достатньо.

Але нещодавно, дуже несподівано для мене, Олена сама мені подзвонила і запропонувала посидіти з онуком у них вдома, поки вона сходить у своїх справах, адже їй не було на кого залишити дитя.

А найприкріше, що вона не попросила, а перед фактом поставила мене, як ніби це нам потрібно, а не їй! Тобто вона, виходить, не може переступити через свою гордість, вибачитися за ті слова і просто по-людськи продовжувати з нами спілкуватися, адже ми батьки її чоловіка, я гарно виховала свого сина для неї! Невже ми, своїм ставленням до неї, не заслужили елементарної поваги і розуміння зі сторони Олени?

Я трішки подумала, все зважила і сказала, щоб онука Олена сама привезла до нас, так як вона сама ж заборонила мені приходити до них додому зайвий раз, і я не хочу бути присутньою довго в їх будинку та набридати комусь.

Після цих слів Олена трохи стихла, і погодилася привезти онука до нас додому. У цей день ми вдосталь дуже гарно провести час зі своїм онуком, він такий милий та кумедний. Яке ж це щастя, коли є маленьке рідне дитятко!

Тільки ось мене тепер хвилює одне питання: як поводити себе зі своєю невісткою? Продовжувати відплачувати їй тією ж монетою або бути мені мудрішою і перестати ображатися на неї за все? Заради онука я готова зробити перший крок. Чи оцінить це дружина мого сина і чи потрібна я їй взагалі? Як мені тепер ставитися до Олени, коли вона так недобре поводиться зі мною?

Джерело