Коли ми з Настею були маленькими, то мріяли, що виростемо, знайдемо собі принців, і будемо жити, як в казці. Напевно, кожна жінка мріє про таке. Щоб чоловік був надійною опорою і підтримкою. Та, здається, не всі сучасні чоловіки так думають.

Настя півтора роки тому вийшла заміж за коханого чоловіка на ім’я Олег. Жити стали в однокімнатній квартирі, яку надала Настина мама.

Але попередила, що може надати житло на 7-8 років, адже у Насті є молодша сестра, і коли вона підросте, квартира буде продана, а гроші порівну поділені між сестрами.

Такий варіант всіх влаштував. Весілля було дуже красивим, відзначали в хорошому ресторані. Молодята оплатили все навпіл, у Насті були деякі заощадження, а Олег добре заробляв.

На наступний день після торжества Олег підняв питання, як вести сімейний бюджет. Він запропонував спільно-роздільний і підрахував, скільки їм потрібно на оплату комуналки, покупку продуктів, товарів для дому та спільного проведення часу, і сказав, хто скільки має віддавати грошей.

А решта від своєї зарплати кожен залишає для себе. Настя сказала, що їй важко вносити стільки грошей.

І потім, вона завжди вважала, що у чоловіка і дружини повинен бути загальний бюджет, а не якийсь – то «половинчастий». На що чоловік відповів, що вони повинні однаково намагатися для своєї сім’ї, а якщо вона не може, нехай шукає більш оплачувану роботу.

До слова, ми живемо в невеликому місті і з роботою у нас важко. Настя в свої 25 влаштувалася на мінімалку.
Чоловік же працює в компанії, де його дядько по маминій лінії займає пристойну посаду і зміг допомогти племіннику добре влаштуватися.

– Ну, гаразд, – здалася Настя, – буду на підробітки ходити, а може і справді знайду роботу з більш високою зарплатою. І погодилася на пропозицію чоловіка.

Так і жили. Однаково вносили гроші, Настя постійно брала підробітки, собі нічого не купувала і кожну зайву копійку (в прямому сенсі слова) економила, берегла на випадок свят, щоб купити подарунки або просто про запас.

Олег же жив привільно, купував гарний одяг, парфуми, міняв гаджети. Дійшла справа до відпочинку. Олег запропонував поїхати за кордон. Грошей, яких треба було віддати за путівку, у Насті не було.

Чоловік лише дратувався на неспроможність дружини і в підсумку полетів один. Насті було дуже неприємно, але відносини з чоловіком їй були дорожче і ніяких образ вона не таїла. А через три місяці сталося більш неприємна подія. Закрилася організація, де працювала Настина мама. Знайти роботу в 50 років непросто, їй на це потрібно майже три місяці, але ж у неї 15-річна дочка.

Весь цей час вони жили на скромні мамині заощадження. Але ось вони закінчилися, а до першої зарплати ще місяць. Мама попросила Настю про допомогу.

Настя якраз отримала зарплату, тому вона дещо віддала на життя матері і молодшій сестрі, дещо внесла в бюджет своєї сім’ї. Не вистачило, щоб внести в накопичення на квартиру.

Коли вона повідомила про це чоловікові, ніякої підтримки не отримала. Звичайно, він не влаштовував скандалів, не лаявся, але все таки висловив претензію, що Настя така нікчемна, нормально заробити не може. Ні накопичити з нею, ні на море з’їздити.

Та й яка може бути допомога родичам при такій маленькій зарплаті? Настю це страшно зачепило, вона висловив чоловікові, що дуже розчарована його ставленням і холодністю. А чоловік відповів, що Настя виходила заміж за нього, а не за матеріальну допомогу, і повинна розраховувати тільки на себе.

Насті я співчуваю в цій ситуації. Олег правий у тому, що треба прагнути до кращого життя і розраховувати в першу чергу на себе. Але члени однієї сім’ї повинні підтримувати один одного і допомагати.

А може, це все сентименти, які не вписуються в сучасне життя? Може вже виключно кожен сам за себе, а ми з Настею і не помітили?

КІНЕЦЬ.