Олена готувала фаршировані перчики на кухні, як раптом у двері подзвонили. Вона помила руки, витерла їх рушничком і пішла відкривати.

На порозі стояв її коханий Роман.

-Ой, привіт коханий! – сказала Олена.

– А я тебе так рано не чекала. Он якраз вечерю готую…

Роман мовчки зайшов на кухню і сів за стіл.

-Олено, нам треба серйозно поговорити, – раптом сказав чоловік.

– Я хочу відкрити тобі одну таємницю.

-Яку ще таємницю? Що трапилося?! – Олена застигла від здивування.

-Я мав одразу тобі сказати… – нерішуче промовив Роман. – Розумієш, у мене є дружина. Я її люблю і розлучатись я не збираюся.

Олена аж присіла від несподіванки.

-Як же це?… А я тобі навіщо? – нарешті сказала вона.

-Ми можемо далі зустрічатися, якщо хочеш…

-Але мені потрібна сім’я… А не отакі стосунки! – сказала Олена.

-А ми і є сім’я. Зараз це називається гостьовий шлюб.

Тільки Роман промовчав про те, що гостьовий шлюб – це теж зареєстрований шлюб.

Олена не знала, що й думати тепер…

Роман працював на хорошій посаді із хорошою зарплатою. Одружений вже десять років, дітей немає. Іноді він заводив стосунки на стороні.

Дружина дивилася на це крізь пальці. Вона знала, що де б Роман не гуляв, він справно повертався додому.

Як не дивно, але такі дружини все ж існують…

…Олена була симпатичною дівчиною, але якоюсь скромною. Вона переживала за стосунки із чоловіками.

Це мабуть мати її так привчила не довіряти мужикам.

-Награється і залишить, а ти, як я, залишишся одна з дитиною.

Оленка була слухняною дочкою. З хлопчиками не дружила, у молодіжних вечірках не брала участі.

Після школи вступила в інститут і одразу зустріла Романа.

Вони опинилися поряд на концерті.

Чому Роман був один, невідомо. Але, вийшовши на вулицю, вони розговорилися. Роман одразу збагнув, що перед ним молода, недосвідчена дівчинка.

Він обдаровував її своєю чарівністю. Дарував квіти і м’які іграшки.

На Олену це справляло враження. Вона одразу закохалася в нього. І ось аж тепер, через три роки, Роман взяв і розповів їй про своє сімейне становище…

-Ти ж чоловік, чи хто! – сказала вона Роману наступного дня. – Виріши цю ситуацію. Ти маєш розлучитися зі мною, або з дружиною!

-Ну, не можу я так одразу, – мʼявся Роман. – Потрібно все добре обміркувати…

Такого Олена не стерпіла.

Вона виїхала з квартири, яку для неї знімав Роман.

Почала жити у подруги, сподіваючись забути ці стосунки.

Пройшов місяць. Роман часом почав заходити до неї в гості. І вона знову танула від його присутності…

-А чому ви з дружиною не народили діточок? – якось запитала вона.

-Вона не може мати. Хіба я можу так вчинити з нею і залишити її одну.

Олені було шкода незнайому їй дружину Романа, але себе було шкода ще більше. Вона може народити. Але виховувати її сама, як її мати, не хоче.

Вона розуміла, що треба припинити ці стосунки, зустріти нормального хлопця, одружитися, народити дітей.

Роман не хотів втрачати Олену, тому почав говорити по-іншому.

-Олено, я думаю, що скоро я зважуся на розлучення, і ми одружимося! – якось сказав він.

Олена вже сумнівалася у коханому, але не знала, як їй вчинити. Допомогла їй, як не дивно, дружина Романа.

Вона знайшла Олену і прийшла до неї в гості. Олена подумала, що жінка зараз почне сваритися.

Але та спокійно зайшла в кімнату, оглянула все навколо і запропонувала поговорити. Вони сіли на кухні.

-Мила дівчино, я на вас зла не тримаю, – сказала вона спокійно. – Але я хочу вас попередити. Роман зі мною не розлучиться, бо я нічого не кажу на те, що він гуляє.

Зазвичай, його любовні походеньки закінчувалися за два, три місяці. А з вами він кілька років. Хоча і в цей час він примудрявся заводити швидкоплинні романи.

Тобто він зраджував не тільки мені, а й вам.
Олена недовірливо подивилася на цю гарну доглянуту жінку.

-Так, так, не дивуйтеся. Він, мабуть, розповів, що я не можу мати дітей. Це так. Тому я й не йду від Романа. Не хочу жити на самоті. Але Роман не розповідає своїм пасіям, що це він теж не хоче мати дітей.

Тому, якщо хочете стати матір’ю, йдіть від нього. Він швидко підбере вам заміну. А ви ще дуже молоді і знайдете свою людину…

За весь час зустрічі Олена не промовила жодного слова.

Жінка встала і на прощання сказала:

-Сподіваюся на вашу розсудливість.

Олена трохи поплакала, а згодом вирішила перевірити Романа.

На наступній зустрічі з ним, вона раптом сказала, що щось почувається недобре. І треба зробити тест.

Вона побачила, що Роман заметушився.

-Ти що вагітна?!

-Можливо… І що? Адже я можу народити тобі дитину, раз твоя дружина не може.

-Та не хочу я ніяких дітей! – раптом сказав Романа.

-Не переживай, дорогенький, це була просто перевірка. І ти її не пройшов. Мені шкода твою дружину. А я їду до своїх родичів і сподіваюся, що ми більше не зустрінемося з тобою.

Не дивлячись на вмовляння Романа, Олена не поступилася.

За минулі роки вона зуміла загартувати свій характер.

Ну, а любов до цієї людини нехай буде її сумним досвідом.

А її мама, говорячи про чоловіків, не врахувала тільки одного – що тільки на особистих помилках людина вчиться життю…