– Ну і що знову сталося? – стомлено запитала Христина. Вона тільки вийшла з метро і виявила на своєму телефоні десять пропущених та тринадцять повідомлень. І все від свекрухи Галини Іванівни.

– Що сталося?! – невдоволено вигукнула літня жінка на тому кінці телефону.

– Ти ще питаєш? Ти де? І чому мій Олег один вдома з дитиною?

– Тому що він – його батько. І це нормально, що тато наглядає за сином, коли мама зайнята. Чи ви так не вважаєте?

– Христина втрачала терпіння.

Бажання свекрухи влізти в їхнє з Олегом особисте життя вже переходило всі межі.

– Швидко повертайся додому! – тоном, що не терпить заперечень скомандувала свекруха і кинула слухавку.

А у Христини відпало будь-яке бажання йти додому. Вона розуміла, що там на неї чекає Галина Іванівна, яка знову сваритиме її за кожен крок і подих. Але робити не було чого. У теплій квартирі на неї чекали чоловік і дитина. І вона просто не мала виходу.

…Занадто швидко Христина опинилася біля рідних дверей. Вона довго шукала ключі у своїй сумці, ніби відтягуючи момент зустрічі з матір’ю чоловіка і не бажаючи заходити всередину.

І її очікування точно збіглися з реальністю. Варто було Христині переступити поріг, як зі спальні з’явилася дуже незадоволена Галина Іванівна і почала її сварити.

– Що ти собі дозволяєш? Чому ти залишила мого сина одного сидіти з онуком?

– Я їздила у справах, – спокійно відповіла Христина. Вона все ще намагалася тримати себе в руках.

– У яких таких справ? Які справи можуть мати матері маленької дитини? – обурилася свекруха.

– Та всякі. Ну, наприклад, такі.

Христина відкрила пакет і дістала з нього зручний та м’який костюм. Тепла тканина була ніжною та приємною. Заради цього костюму вона витратила три години свого життя. В одному магазині, на іншому кінці міста, був великий розпродаж. І Христині навіть вдалося отримати свій розмір у улюбленому блакитному кольорі.

Але свекруха лише невдоволено подивилася на одяг і скривилася:

– Що це? Непотріб якийсь.

– Не непотріб, а дуже зручний костюм. У ньому я гулятиму з Михайликом, відводитиму його в садок і гратиму на вулиці. Мені подобається, – під кінець своєї промови Христина навіть усміхнулася.

– А ти у чоловіка дозволу запитала? Щоб кудись їхати, витрачати гроші на всяке… – ледь стрималася від грубості Галина Іванівна.

У Христини цього разу смикнулося око. Розумом вона розуміла, що у свекрусі каже виховання. Жінка просто звикла, що на чолі сім’ї стоїть чоловік. Проте часи змінилися, але Галина Іванівна продовжувала гнути свою лінію.

– Я не зобов’язана ні в кого питати дозволу. Піду поміряю костюм.

Христина, прихопивши пакет, легко впорхнула в спальню і зачинила двері, але не до кінця. І вже за кілька хвилин вона почула надто гучний шепіт свекрухи.

– Чому ти їй дозволяєш так поводитися? Вона твоя дружина і має слухатись! І чому вона витрачає ваші гроші? Я тебе не так виховувала, синку, щоб якась жінка тобою командувала!

Христина вже повністю одягла костюм і ще раз зраділа його якості. Гуляти у такому – одне задоволення. Дівчина розглядала себе у дзеркалі, коли до кімнати влетіла свекруха. Прикривши за собою двері, вона зашептала:

– Як ти смієш витрачати гроші мого сина на свої обновки? Михайлик уже другий рік в одному зимовому костюмі ходить, а ти тринькаєш гроші. Дитині купила б краще. Мати називається!

Христина глибоко зітхнула, їй дуже не хотілося у свій вихідний влаштовувати сварку.

– Галино Іванівно, ви ж знаєте, що гроші я заробляю? Я працюю, поки Олег вдає, що сидить з дитиною. Тому я не зобов’язана ні перед ким звітувати, куди витрачаю свої гроші. І я не купувала новий костюм Михайлику, бо вже взяла гарний на виріст. У вас усе?

Христина роздратовано глянула на свекруху. Ще років зо два тому їй хотілося сваритися у відповідь, плакати і просити до себе поваги. Але тепер Христина знайшла внутрішню гармонію. У неї був син і план у голові. Хороший план. Тому вона мовчала, благо залишилося зовсім небагато.

– Та як ти смієш так зі мною розмовляти?

– Галино Іванівно, – різко сказала Христина, – Три роки тому ваш син звільнився, бо на роботі йому зменшили зарплату, і він посварився з начальством. Я погодилася, адже у мене були накопичення та допомога на дитину. Але минуло вже кілька років, а Олег досі сидить вдома.

– Він сидить із Михайликом, – обурилася свекруха.

– Звичайно, але перу, готую та прибираю я. Відводжу та привожу з садка теж я. Бігаю з дитиною поліклініками і беру лікарняний на роботі знову я. Вам це не видається дивним?

Христина із внутрішнім тріумфом спостерігала, як червоніє Галина Іванівна. Як надуваються її щоки і стискаються в кулаки пухкі руки. І вона вирішила залишити останній камінь.

– Та й за ваш кредит теж сплачую я. Тому мені здається, що ви повинні бути обережнішими з виразами, «матуся».

Христина із задоволенням спостерігала, як вибігає з кімнати її найдорожча свекруха. Так, це було підло. І це був заборонений прийом. Зате у Христини полегшало на душі.

Вона переодяглася в домашній одяг та пройшла на кухню. Там їй ледве вдалося стримати тяжке зітхання. Раковина була сповнена брудного посуду, плита вся чимось залита, відтирати доведеться довго і нудно. Вона зазирнула в холодильник, виявивши там напівпорожні каструлі.

– Олег, ти ж казав, що приготуєш вечерю, – гукнула вона у бік залу.

На її голос прибіг чоловік.

– Ой, вибач, я так замотався сьогодні. Не встиг просто. Може ти щось швиденько приготуєш, га? Ти ж у мене така господиня, – почав щосили лестити їй чоловік. – А може піцу замовимо чи суші, га? – з надією зазирнув він їй у вічі.

І Христина здалася, але не через слова Олега. Вона просто дуже хотіла їсти після довгого дня. Попереду маячила тижнева відпустка. І у Христини були на неї великі плани. Вона взяла телефон і набрала номер служби доставки.

Вечір пройшов у гнітючій тиші. Олег, після витівки матері, намагався зайвий раз не попадатися на очі Христіні. А та щось переглядала в телефоні, з кимось листувалась і йшла говорити на балкон.

Наступного ранку Олег (дивовижна справа) сам відвів Михайлика до садка. А Христина, сидячи на кухні і попиваючи каву, насолоджувалася своєю такою довгоочікуваною відпусткою. Вона вже робила грандіозні плани на найближчий рік.

І вона трохи здригнулася, коли гримнули вхідні двері.

– Я вдома, кохана.

– Проходь на кухню, – просто сказала Христина.

Вона дочекалася, поки чоловік поїсть. А потім сказала йому прямо:

– Олег, я хочу розлучитися.

Чоловік закашлявся. А потім на всі очі дивився на дружину. Здавалося, що Олег не міг повірити, що Христина хоче від нього піти. Він же така чудова партія.

– Христино, що… Це все через маму? Не хвилюйся, я поговорю з нею, все налагодиться. Вона більше ніколи… Я обіцяю тобі, що…

– Олег, ти ж сам бачиш. Невже ти віриш, що причина наших негараздів у шлюбі – твоя мати? – зупинила його Христина.

Він здивовано глянув на неї.

– А хіба ні?

– Любий, п’ять років тому я вийшла заміж за амбітного, сильного і доброго чоловіка. А потім ти вирішив, що краще протирати штани на дивані. Я сама тягну нашу сім’ю вже три роки! Я втомилася. Шкода, що ще й у кредит твоєї матері вплуталася, але більше я й копійки їй не переведу. Розбирайтеся із боргом, як хочете.

Христина була непохитна. Вона встала з-за столу і попрямувала до подруги. Повернувшись за три години, дівчина застала знайому картину. У її квартирі, яку подарували батьки дівчини, знову була свекруха. Мабуть, прибула на допомогу синові.

З порога, гідно випроставши спину, Галина Іванівна заявила:

– Що значить, ти розлучаєшся? Вона розлучається, подивіться на неї! Ділова яка… Та кому ти потрібна, окрім мого сина? У тебе кредит, дитина, розлучення і немає освіти. Розлучається вона, ага. Припиняй мені ці фокуси і зараз же помирися з чоловіком, якщо не хочеш залишитися до кінця днів одна.

Христина посміхнулася.

– Ви трохи помиляєтесь, Галино Іванівно. Борг у вас із Олегом. Освіту я ще отримаю. А ще стану співвласником невеликого бізнесу, – гордо сказала дівчина.

– Ось воно що, ти всі гроші мого сина на цю справу спустила! – вигукнула свекруха. – Меркантильна ти і лукава жінка! – для більшої важливості свекруха підняла вгору вказівний палець, а з-за її спини з винним виглядом визирнув син Олег.

– Ні, моя дорога свекруха, просто з розумом вклала залишки своїх накопичень, отриманих до весілля. Так що, якщо ви тут, допоможіть своєму синові зібратися і вимітайтеся з моєї квартири! Обидва!

…Розлучення було довгим і нудним. Олег ніяк не хотів її відпускати, але через суд Христина домоглася свого. Потім свекруха ще кілька разів намагалася налагодити стосунки, щоб Христина повернулася до її сина. Але дівчина дивилася наперед, залишивши нещасливий шлюб позаду. У неї були далекосяжні плани. І в ці плани Олег зі своєю мамою ніяк не вписувалися.

КІНЕЦЬ.