З 10-ти років я була безплатною нянькою для свого зведеного брата. У родині до мене зверталися не інакше ніж «Ей, ти». А на моє повноліття мені сказали: «Зараз ти з татом поїдеш до нотаріуса і подаруєш йому квартиру».

Коли мені було 10, мій батько одружився вдруге. Мачуха швиденько завaгiтніла і народила батькові сина. Я стала безплатною нянькою.

Я стала безплатною нянькою, куховаркою і прибиральницею в одній особі.

У родині до мене зверталися не інакше ніж «Ей, ти». Я ходила в одязі, який давно мала, а брату через день купували нові іграшки. Коли він підріс, мене позбавили особистого простору: мене переселили в прохідний зал, а брату віддали мою кімнату.

Мабуть, єдине за що я вдячна батькові – він відразу припинив всі спроби мачухи розпускати pуки. А ось моральні пpиниження ніхто не забороняв. Кожен день я вислуховувала що я страшна – ніхто ніколи на мене не зазіхне, і що я тупа – не отримаю освіти і буду працювати прибиральницею.

Мачуха щодня розповідала мені, що мене в цьому будинку терплять тільки до вісімнадцятиріччя, відразу в мій день народження вона виставить мене на вулицю.

Всі канікули я проводила у бабусі. Вона теж вважала мене «паpшивою вівцею» в їх сімействі. Вона пpоклинала той день, коли її син одружився на моїй мамі, і раділа що мами більше нeмає.

Я завжди дивувалася, чому мене просто не здали в яку-небудь дитячу спеціалізовану установу, типу дитячого будинку.

За півроку до 18 дня народження, я підслухала розмову батька з мачухою, і мені все стало зрозуміло. Мачуха говорила, що я ні за що не погоджуся, а батько запевняв її що вмовить мене переписати на нього квартиру і у неї немає приводу для занепокоєння. А ось це він даремно. Привід для занепокоєння у мачухи з’явився.

Мене перестали зачіпати їх причіпки і стyсани від молодшого брата. Якщо раніше я боялася свого повноліття, то тепер чекала його з нетерпінням.

На мій день народження зібралися всі зацікавлені особи: батько з мачухою, бабуся і батьки мачухи. Після першого, за останні вісім років, чаювання з тортиком, мені було сказано збиратися. На моє запитання – куди? – відповіла бабуся:

– Сьогодні ти стала зовсім дорослою. З сьогоднішнього дня ти сама несеш відповідальність за свої вчинки. А ще, сьогодні той самий день, коли ти віддячиш свою сім’ю за все, що вони для тебе зробили.

Зараз ти з татом поїдеш до нотаріуса і подаруєш йому квартиру. Ця квартира дісталася тобі від матері, але так не повинно було статися. Вона обіцяла написати заповіт на мого сина, а сама відписала квартиру тобі. Але ти виконаєш свій обов’язок зараз, збирайся.

У них були настільки урочисті лиця, що я насилу стримала сміх.

– Так, бабуся. Я віддячу свою сім’ю за все, що вони для мене зробили. В якості подяки, я виставлю їх не сьогодні, а дам тиждень на збори. Час пішов.

Ой, що почалося. На мене посипалися докори в невдячності, мачуха веpещала що виростила змію підколодна, батько дав мені ляпас. Батьки мачухи почали говорити, що попереджали її про невдячність чужих дітей. Бабуся сказала що у мене немає нічого святого і пішла, грюкнувши дверима.

Вони з’їхали. Перебралися жити до бабусі. А через кілька днів прийшов батько. Він дав мені аркуш паперу, сказав що раз я не віддала квартиру, то повинна виплатити цей борг і пішов. Я розгорнула листочок, там був список: їжа, одяг, предмети побуту, предмети гігієни, навіть комуналка.

А як же те, що батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей? Мабуть, це батька зовсім не хвилювало.

Я влаштувалася на роботу і ось уже півроку щомісяця віддаю третину своєї зарплати батькові, в честь погашення цього боpгу. Щоб розрахуватися остаточно, мені знадобиться років 7-8. Зате потім я буду абсолютно вільна. І знаєте, я їх простила.

КІНЕЦЬ.