Якби ж я знала, що це не просто сон, а моє майбутнє, то б нізащо не покинула свого синочка на маму. Чому тоді, в молодості, я так вчинила… Мій син з хатинки бабусі зробив “віллу”, яка красується на все село.

Сам він бізнесмен і хороша людина. Тільки я в їх домі не бажана гостя, на відміну від моєї рідної сестри, яка багато часу приділяла племіннику. Інколи я плачу днями і ночами, хочу випросити прощення у сина, але розумію, що це моє бажання – не здійсниться!

Цей сон в моєму житті зіграв неабияку роль.

Ще коли я його розповідала подрузі, то і подумати не могла, що все це може в майбутньому здійснитися. Та яку важкість він приносить мені сьогодні, якби тільки можна було час повернути назад, я б все виправила і вчинила по іншому.

І ось цей сон.

Цієї ночі я, молода дівчина, гуляю вулицями нашого села. На місточку біля річки я зустріла хлопця молодого, звали його Микола. Я у вісні сильно засоромилась його, а Микола мені простягнув руку і сказав, що я полечу з ним.

Я сильно здивувалась, адже у підсвідомості розуміла, що не вмію літати. Та за хвилину ми вже кружляли в польоті за селом. Летіли ми над полями, аж тут бачимо, коляска стоїть, а поруч нікого.

Я підходжу до коляски, а там немовля. Такий милий і гарний хлопчина. Аж тут з поля мама моя надійшла, питає, чия це дитина.

Я й не встигла щось сказати, як Микола почав стверджувати, що то моє дитя, а він до нього немає ніякого відношення.

Я аж плакати хотіла, просила маму зрозуміти, що то не моя дитина і я не можу її собі взяти, адже ще зовсім молода і юна. Мені ще вчитися потрібно, а не дітей няньчити.

Я вже й про цей сон давно забула. Після закінчення школи вступила я на навчання. Там і зустріла я перше кохання – Миколу.

Нове життя, гуртожиток, а ще така прискіплива увага молодого хлопця до мене. Я про все на світі в його обіймах забувала.

Вірила, що він мене ніколи не покине і буде завжди поряд.

Вірила в щирі почуття і що я найкраща дівчина для нього. А потім почало щось дивне зі мною коїтися, я не розуміла, що зі мною відбувається. Моя куратор заставила мене сходити до лікаря.

Там я і дізналась, що скоро стану мамою. Микола навіть чути більше про мене не хотів. Став таким чужим, уникав наших зустрічей.

Згодом у мене народився синочок, коли малому було три місяці, мама відпустила мене довчитися в місто, а сама сказала, що впорається і все буде добре.

Так мій син і зростав без мене. Молода і не зовсім з розумом, адже проміняла любов до свого сина на міське життя. Додому мене зовсім не тягнуло, я більш собі вподобала міське життя.

Після закінчення навчання я влаштувалась на роботу. Там і зустріла нове кохання. Через якийсь час ми поженилися з Дмитром. Він навіть і не знав, що я вже мама і у мене є син.

Та й я себе такою не почувала, так, приїжджала інколи на вихідні побавитись з малим, тай на тому все.

Нове життя згодом також не складеться, адже після шести років шлюбу, я так і не зможу подарувати чоловіку дитя.

Почались між нами бурі і суперечки. А через трохи ми і розійшлися. Потім у мене було ще два мужчини в моєму житті, та і ці стосунки не принесли мені щастя.

За цей час мій син подорослішав, виявляється він закінчив школу з золотою медаллю. Тепер вже він успішний бізнесмен. Власник будівельної компанії.

Я коли наважилась приїхати до мами, то заледве впізнала наш дім. Таку красу синок створив для бабусі. Моя сестра, на відміну від мене, приймала активну участь в житті сина, вона завжди бажаний гість в його хаті. А я хто? Я ніхто для нього, мене просто не існує.

В його житті я бiль, про яку він навіть говорити не хоче. Та чи маю я право взагалі претендувати на його увагу? Мені так хочеться просити у нього пробачення, та впевнена, що він навіть бачити мене не захоче.

Яка та молодість моя дивна, якби все можна було виправити, я б ніколи не залишила свого хлопчика. Лише тепер я зрозуміла, що моє щастя, це жити поруч з ним… моїм сином…

Джерело