Сварки почалися з перших днів шлюбу. Аліна спочатку спокійно просила чоловіка:

– Романе, поясни своїй мамі, що не варто мене «виховувати». Нехай командує у своїй хаті, а тут я господиня. Як мені подобається, так і роблю!

– Марно, – сміявся чоловік. – Мама все життя всіх контролювала. У неї на все дві думки – одна її, друга неправильна. Змирись і не звертай увагу.

– Ось анітрохи не смішно! – дратувалася Аліна.

Отак і починалися сварки…

Роман навіть намагався поговорити з матір’ю, але всі його аргументи розбивалися об слова матері:

– Я старша за вас, більше знаю. Вам би не ображатись, а прислухатися до моїх мудрих порад. Не треба на мене дивитися такими очима, контролювала, контролюю і контролюватиму! Ви ж без нагляду брудом оростете, здоровʼя своє попсуєте і зовсім розлінитеся.

А останньою краплею була несподівана витівка свекрухи…

…Аліна з Романом в суботу поїхали до спільної знайомої на день народження. Їхали з самого ранку, бо святкувати планувалося на дачі за містом.

Вони зібралися, причепурилися, прихопили подарунок і поїхали своєю машиною святкувати.

Все пройшло добре. Молоді залишилися переночувати в подруги і наступного дня зранку поїхали додому.

Роман припаркував машину і вони зайшли у будинок. Чоловік відкрив двері, пропустив дружину вперед і раптом помітив, що Аліна дивиться кудись у кімнату, взявшись руками за голову.

– Що там таке, кохана? – здивовано запитав він.

Роман зазирнув і собі у кімнату, потім на кухню, й очам своїм не повірив!

Виявляється, свекруха якимось чином роздобула ключі від квартири сина і прийшла, коли там нікого не було.

Погосподарювала вона на славу. Переставила меблі так, як вона вважала за правильне, розстелила всюди свої в’язані серветки, викинула продукти, які вважала шкідливими, наварила велику каструлю борщу.

Сказати, що Аліна була вражена, нічого не сказати. Вона була обурена до глибини душі!

Роман уже набирав номер телефону матері, коли Аліна сказала:

– Не треба їй дзвонити!

Романові навіть лячно стало від грізного голосу дружини.

До пізнього вечора Роман із Аліною знову розставляли меблі на звичні місця. Борщ же ж вирушив в унітаз. На вечерю вони замовили піцу і суші.

Свекруха цілий тиждень не дзвонила і не приходила. Мабуть, чекала реакції на свої дії. І дочекалася…

На вихідні свекруха зі свекром їхали на дачу. Цим і скористувалася Аліна.

Вона взяла у чоловіка ключі від батьківської квартири і знатно там погосподарювала. Переставила їх меблі по-своєму, приготовлену їжу викинула, замовила суші для них і поїхала додому.

Це Аліна мовчала після візиту свекрухи до неї, а от свекруха не соромилася у висловах, коли репетувала по телефону.

Аліна слухала й посміхалася.

З того дня свекруха перестала ходити в гості до сина з невісткою, а Аліна не ходила до свекрухи.

Роман один ходив до батьків у гості. Натомість у сім’ї в Аліни запанував мир і спокій.

Через три роки Аліна народила сина, із цього приводу зібралися родичі. Свекруха також прийшла. І Аліна, і свекруха вдали, що не було жодної сварки. Свекруха не робила зауважень, Аліна пригощала гостей. Було весело, приємно спілкувалися.

Заплакав малюк. Аліна пішла у спальню, свекруха пішла за нею.

— Дай мені його сповити, — попросила свекруха.

Аліна поступилася свекрусі. Свекруха зняла підгузник і почала:

– Ти рідше одягай підгузок. Хлопчик, кажуть, хлопчиків не можна в підгузках довго тримати. А то потім онуків не діждетеся. І треба сповивати ніжки міцніше, бо кривенькі будуть. Водичкою не забувай напувати.

– Знаєш, що, синочку, – Аліна почала складати речі дитини в сумку. – А їдь-но ти до бабусі на тиждень. Вона краще знає, як тебе виховувати. А я відпочину після пологів, та й тато твій виспиться. А то минулої ночі ти так галасував…

– Зрозуміла я, зрозуміла, – засміялася свекруха. – Не буду більше…

З того часу стосунки свекрухи та невістки налагодилися.

КІНЕЦЬ.