Її звали Зоя. Гарна, роботяща. Ось тільки женихів у неї не було, взагалі. А Зої, на той момент, було близько тридцяти років.

Всі її подруги давно мали сім’ї і виховували дітей. Працювала вона на пошті. На роботі була незамінною. І з людьми доброзичлива, і обов’язки виконувала свої справно. Ось тільки з лиця Зоя була не красива. Вся в батька пішла.

Маленькі очі, великий ніс, криві зуби. Косметикою вона нехтувала, не бачачи в ній особливої необхідності. Батьки Зої пuячuли по-страшному, все господарство вона вела в поодинці. Важко їй доводилося, часу на себе зовсім не залишалося.

Інший раз бачиш, вранці «чеше» Зойка на роботу, в величезному кольоровому балахоні, з брудним волоссям, заплетеним в косу. До слова сказати, хода у неї була дуже вражаюча, розмашиста, швидким кроком. Але це все було не важливо, головне, що Зойка була дуже хорошою людиною, під усіма зовнішніми недоліками.

І запам’яталася вона мені саме цим. Пам’ятаю, якось вночі трапилася у них вдома пожежа, батьки пo- п’янi забули загaсити сuгарету. Будинок згоpів повністю, але що здивувало, це те що Зойка поодинці, на собі витягла п’янux батьків з пaлаючого будинку.

Після події, вона вирішила, що потрібно податися на заробітки в місто, оскільки в селі зарплата була мізерна, а будинок треба було будувати заново. Батьки в цей час повинні були тимчасово пожити у родичів.

Словом поїхала вона в місто. Але ні через рік і ні через два не поверталася. Родичам висилала грошей на утримання батьків. Через п’ять років вона все-таки повернулася.

Але в те, що це була Зойка, ніхто не міг повірити. Вона постала, елегантною, доглянутою дівчиною, з гарною посмішкою. Все в ній змінилося.

Виявилося що Зоя завдяки своєму сильному характеру, змогла непогано влаштуватися в місті, більш того відкрила свою справу і вийшла заміж за справжнього красеня.

Потім вона вирішила забрати батьків до себе, тому як в місті успішно лікували від aлкoголізму. У село вони більше не поверталися. Лише від родичів ми дізналися, що у Зойка вже троє дітей, бізнес йде в гору і чоловік їй у всьому опора.

Батьків вона все-таки вилiкувала, тепер вони допомагають виховувати онуків.

КІНЕЦЬ.