Лише недавно я зрозуміла, що добре жити, коли все добре. А от якщо вже починаються якісь труднощі, то не кожен це витримує. Ось так і мій чоловік, який не витримав того, що мені довелося піклуватися про свою маму, яка раптово захворіла і стала потребувати допомоги.

Я була впевнена, що мій чоловік, з яким я прожила багато років, поставиться до цього з розумінням, та він мене неабияк здивував своєю реакцією.

Мені 52 роки, а мамі уже 85 років, у неї купа болячок. На даний час їй важко обходитися самій, вона вже не може самостійно сходити в магазин, аптеку, банк, щоб заплатити за комунальні послуги. Тож тепер усе це доводиться виконувати мені, її доньці.

Я працюю, і в мене своя сім’я, якій теж треба приділити увагу. Тому я вирішила, що буде краще, якщо я маму до себе заберу. Та моєму чоловікові моя ідея не сподобалася. Він прямо сказав, що він проти. Я не могла повірити, що він це каже серйозно, адже мова йшла про мою рідну маму. То я вже пізніше зрозуміла, чому мій чоловік себе саме так поводив. Але про все по порядку.

У нас є два сина, старший уже одружений, а молодший якраз вирішив одружуватися. Я переконала чоловіка, що буде краще, якщо ми молодят впустимо в мамину квартиру, а маму заберемо до себе. На цю пропозицію чоловік, хоч і неохоче, але погодився.

Перевезли ми маму до себе маму, на квартиру оформили дарчі документи на нашого сина. З цього моменту моє життя змінилося до невпізнання. Мама ночами не спала, бо погано себе почувала, я майже щоночі викликала для неї швидку. Через це я дуже втомлювалася, не виспана ходила на роботу, і моє начальство це помітило, в результаті у мене почалися проблеми на роботі.

Я бачила, що чоловік ходить якийсь сам не свій, але не могла зрозуміти, в чому причина, поки він мені прямо не сказав, що він йде від мене до іншої жінки. Виявилося, їхній роман тривав вже багато років, а я про це навіть не здогадувалася.

Чоловік пішов, діти роз’їхалися, бо мали свої сім’ї, а я залишилася я одна зі своєю старенькою мамою. Роботу я таки втратила, тому ми зараз живемо за скромну мамину пенсію, грошей нам дуже не вистачає.

А днями мене відвідали мої колишні колеги по роботі та порадили здати маму в будинок для літніх людей. Там за нею і догляд буде, і я зможу вийти на роботу перед пенсією, таки робочий стаж відбивається на розмірі пенсії.

Відверто кажучи, я також про це думала. Зупиняє мене тільки одне: моя прийдешня старість. Чи не станеться так, що я теж потребуватиму догляду, і діти здадуть мене в пансіонат.

А тут ще й мій колишній чоловік зателефонував, спитав, як у мене справи, і пообіцяв, що повернеться до родини (щось у нього там не залагодилося), як тільки я визначу маму в інтернат для людей похилого віку. Я поставила йому питання в лоба: він буде вічно молодим, і догляд за ним не знадобиться? Він просто поклав слухавку.

Я дивлюся на свою маму і розумію, що не можу я з нею так вчинити, вона на таке не заслужила. Зараз я своїх синів прошу, щоб вони мені допомогли матеріально хоч трошки, щоб ми з мамою якось протрималися. Вони і бабусі допоможуть, і побачать гарний приклад, сподіваюсь, що вони мене в старості теж не кинуть напризволяще.

Джерело