Коли вже нікого із покупців в магазині не було, я запалила свічку і обійшла кожен куточок нашого магазину. Щоб очистити енергетику, щоб зробити такий, свого роду, оберіг. Але аж ніяких лихих намірів у мене не було. Та Стефа все сприйняла по іншому, почала вигукувати до мене, що наче я вважаю її нечистою, що аж свічку Стрітенську на неї запалила. Сказала, що я своїми діями сильно її образила. Від її слів я ледь не стерпла

Нещодавно мене спантеличила реакція моєї співробітниці на мій вчинок. Я лише хотіла зробити, як найкраще, та моя напарниця все сприйняла геть по іншому, та ще й образилась на мене.

В свої тридцять з лишнім я багато чого пережила у житті. Так розпорядилась доля, що ми з чоловіком виховуємо донечку з особливими потребами. За нашими плечима дуже багато історій на шляху до її одужання.

Ми часто помилялись і занепадали духом. Та були і успішні методи у лікуванні, які додавали нам віри і сили, що все буде добре.

На сьогоднішній день, моя донечка Юстинка вже учениця старших класів.

Вона вже менш більш самостійна, хоч і досі потребує сторонньої допомоги і опіки. Вже чотири роки, як я влаштувалась на роботу, у продуктову крамничку, яка неподалік від нашого дому.

Самі розумієте, кошти нам потрібні, як нікому, адже ми часто їздимо на різні корекційні вправи і на додаткові заняття.

Чоловікової зарплатні часто на все це не вистарчає. А оскільки я на даний час працюю, то нам стало трохи фінансово легше.

Та сьогодні розмова не про моє життя і тим паче про мою Юстинку.

Нещодавно в нас з напарницею трапилася прикра ситуація. Стефа, з якою я працюю, має трохи такий, як на мою думку, зухвалий характер. Вона не раз своїми словами може просто так “кольнути” людину за живе.

Та я навчилась не зважати на неї і сприймати її такою, як є.

В цей день, на свято Стрітення Господнього, моя напарниця відпустила мене до церкви посвятити свічку для нас обох.

А ще я жодної служби стараюсь не пропускати, бо відчуваю сильну підтримку в молитві до Бога. І для нас з Юстинкою вкрай важливо бути в церкві в таке велике свято. Оскільки свято і люди усі в церквах, я зі спокійним серцем пішла не переживаючи, що напарниця не впорається сама без мене.

І справді, в цей день я щаслива, що була там, таке дійство, а аромати тих свічок такі медові, я подумки наче літала між хмаринками.

По дорозі із церкви зустріла сусідку, та й з нею трохи приємно поспілкувалась. Коли я прийшла в магазин Стефа вже була не в настрої, почала бурчати на мене, що я безвідповідальна і лінива.

Та я попросила вибачення і стала швиденько до роботи. Не хотіла розпалювати “бурю”, щоб це чули сторонні люди. Їм то це ні до чого.

Коли вже нікого зовсім із покупців не було в магазині, я запалила свічку і обійшла кожен куточок нашого магазину. Щоб очистити енергетику, щоб зробити такий, свого роду, оберіг. Але аж ніяких лихих намірів у мене не було.

Та Стефа все сприйняла по іншому, почала вигукувати до мене, що наче я вважаю її нечистою, що аж свічку Стрітенську на неї запалила. Сказала, що я своїми діями сильно її образила.

Стефа ще довго на мене бурчала, а потім взагалі сказала, що не хоче зі мною в одній зміні працювати.

Ось ви скажіть, люди добрі, що я такого поганого зробила?

Чи мої дії несуть за собою якийсь злий помисл? Я ж хотіла як найкраще для нас, а вийшло все навпаки.

Розсудіть нас і дайте якусь слушну пораду. Наперед буду вам щиро вдячна.

Джерело