Я завжди вважала, що у мене з сестрою нормальні стосунки, хоча особливо близькими ми з нею ніколи не були. Але нещодавно я зрозуміла, що насправді про мене думає моя сестра, бо вона помилково набрала мене, а була впевнена, що вона говорить з свою подругою, тому мені довелося вислухати про себе багато чого цікавого.

У нас різниця у віці 4 роки, я старша. Проте, я незаміжня, а сестра розлучена, має двоє дітей.

З особистим життям у мене чомусь ніяк не складалося. Спочатку якось не було часу, я більше про кар’єру думала, а тепер уже особливо не хочеться. Просто я звикла жити одна і мене таке життя влаштовувало.

Світлана живе у сусідньому місті. Має двох малих дітей, чоловіка немає. Я розумію, що їй важко, тому допомагаю у міру своїх можливостей.

Нещодавно зателефонувала я їй, хотіла дізнатися, як у неї справи, як діти. Про свої справи теж хотіла розповісти, поділитися з рідною людиною своїми проблемами, адже у мене теж далеко не все гладко.

Розповіла сестрі, що маю неприємності на обох моїх роботах: з однієї роботи мене звільнили, а на інший останнім часом зарплату сильно урізали. Розповіла їй все, поскаржилася, хоча і розуміла, що вона мені нічим н допоможе, але поплакалася, і хоч на душі легше стало.

Через якийсь час бачу – сестра мені знову дзвонить. Я подумала, що вона забула щось мені сказати, тому навіть віддразу не зрозуміла, що вона номером помилилась. Те, що я почула, просто мене ошелешило. Виявилося, що Світлана мене помилково набрала, а не свою подругу.

Вона ж була впевнена, що зателефонувала подрузі, і почала поливати мене брудом. Мовляв, я така-сяка! Раділа, що у мене неприємності! Мовляв, я все життя як сир у маслі катаюся: і квартира в мене є, і машина, і відпочивати я їжджу, а сестрі своїй майже не допомагаю! А у неї двоє дітей!

Слухати все це я довго не стала, бо просто мені було гидко. Я швидко поклала слухавку, але того, що я почула, мені вистачило. Мене накрило і я розплакалася. Мені так прикро стало, що словами не передати. Я дуже люблю своїх племінників та купую їм дорогі подарунки на день народження, та й часто просто так.

Я розуміла, що сестрі важко, тому і одяг дітям купувала при можливості, і щось смачненьке привозила. А сестра моя за це мені жодного разу навіть дякую не сказала. Але я цього особливого значення не надавала, мені і не потрібно було це, бо я робила все від душі.

А тут таке про себе почула, виявляється – я багата і пихата, і зовсім їй не допомагаю! Моя сестра зовсім не цінувала те, що я робила для неї та її дітей! Адже я їй не раз гроші давала, коли їй важко було. І ніколи не вимагала їх повертати. І ось таку подяку отримала у відповідь. Я думаю, що на моєму місці кожен би образився.

Світлана лише чекає на допомогу – то на наших батьків, то на мою, а сама працювати не поспішає, та вона на жодній роботі довго не затрималася. Все шукала роботу, на якій багато платитимуть, а працювати доведеться мало. А оскільки такої роботи “до душі” вона не знайшла, тому їй краще не працювати.

Так, з чоловіком їй не пощастило, він відколи розлучився з нею, то навіть про дітей і не згадує, платить лише мізерні аліменти. Але наші батьки Світлані допомагають як можуть, і я теж.

Я ж все життя на двох, а то й на трьох роботах працюю. Тож і змогла купити собі квартиру, машину. І можу дозволити собі відпочинок. І ще й завжди знаходила можливість, щоб Світлані допомогти. А вона виявилася такою невдячною. Так мені прикро стало. І як після цього з нею спілкуватися?

А у вас є такі невдячні родичі чи мені одній так пощастило?

Джерело