Прожили з дружиною 5 років, у нас 2-е дітей, дочка і син, яких я дуже люблю. Навіть не знаю з чого почати.

Коли доньці був рік, ми відзначали день народження дружини і так вийшло, що вона з дитиною потай від мене поїхала додому «відзначали на природі». Коли я про це дізнався, то тут же поїхав за ними з почуттям тривоги, яке згодом мене не підвело.

Коли я під’їхав до будинку, то побачив припарковане авто знайомого. На стукіт у двері мені ніхто не відчиняв довгий час, а коли я зламав замок, вискочив цей знайомий.

У будинку була напіводягнена дружина, дитина спала, а на мої запитання вона відповідала дуже агресивно. Вранці вона каялася і плакала, я її вибачив, бо любив.

Далі більше. Я дізнаюся, що в неї роман із моїм найкращим другом. Знов пробачив, друга втратив.

Начебто все налагодилося, відзначаємо новий рік, дружина заснула і на її телефон приходить смс: «З новим роком, кохана». Мене мало не перевернуло. І це пережив, знову серйозна розмова і т.д.

З’явився син, все добре, став все погане забувати, намагаємося для дітей, будуємо плани. Поки кохана не сходила на корпоратив, я вже почав їй довіряти.

Чекав на її повернення додому, під’їжджає таксі, я вийшов подихати повітрям якраз. Виходить дружина, з нею якийсь хлопець, вони мене не бачать, цілуються і під ручку йдуть у протилежний бік нашого будинку. Я за ними.

Вони були настільки нетверезі, що не бачили, як я йду за ними. Дійшли до найближчого готелю і він почав дзвонити у двері. Коли я підійшов, моя почала відразу розповідати мені безглузді відмазки, а хлопець просто втік.

І ось тепер я подав на розлучення, але місця собі знайти не можу. Навіть після всього, що неодноразово сталося у мене до неї серйозні почуття.

Я розумію, що треба ставити крапку (і вже давно), але дуже важко це мені дається. Я пішов 2 місяці тому, місто у нас невелике і я знаю, що той чоловік до неї їздить.

Серце кров’ю обливається, я як здався чи що. Дітей беру наскільки можна, гуляю з ними, вони мене люблять і я їх дуже. А як далі жити – не знаю, глухий кут якийсь.

Можете мені не вірити, але поки що з нею жив, в інший бік навіть не дивився, а коли розлучилися, дізнався багато нового про неї від знайомих. До цього вони не казали мені нічого, не хотіли втручатися у чужі стосунки.

Розумом розумію, що я їй не потрібен, а все одно до неї тягне, і ревную її досі. Ось така гірка сповідь.

КІНЕЦЬ.