Сьогодні колишня свекруха заявила мені, що я негарно вчиняю стосовно неї. Мовляв, не заслужила ця свята жінка такого ставлення до себе.

З колишнім ми офіційно розлучилися два місяці тому. Так, я ще не звикла до нової реальності, не усвідомила свій новий статус, ще горюю і ще все болить.

А болить у мене дуже. Через шістнадцять років шлюбу я дізналася, що мій любий чоловік і батько двох моїх дітей має іншу жінку.

Я сліпа. Я ж за всі ці роки ніколи чоловіка не підозрювала. Замість того, щоб бігати містом і стежити за своїм благовірним, у мене завжди були якісь свої справи.

Взагалі вважала, що стежити чи читати листування це щось мерзенне та підле. Люди, які кохають так не роблять, думала я. А треба було! Треба було залізти в телефон чоловіка і ретельно там перетрусити все. Може, не почувалася б такою дурепою того дня.

Надія Миколаївна прийшла до нас у гості. Був день вчителя, а свекруха — заслужений педагог. Ми з дітьми її, як і багато років раніше, привітали. Потім усі разом сіли пити чай із тортом на кухні.

І тут люб’язна свекруха видає, дивлячись на сина:

-А ТАМ ти привітав? – Мабуть, мати чоловіка думала, що таким чином вона майстерно завуалювала, і ніхто ні про що не здогадається.

Чоловік після цих слів кілька секунд просто дивився порожнім поглядом у стіну. Я вже зрозуміла, що то кінець.

Виявилося, що коханка чоловіка також вчителька. І моя свекруха навіть її знає. Не те щоб близько, але кілька разів бачила.

Ось так негарно, при дітях, я дізналася, що вже щонайменше два роки ношу гордий статус ошуканої дружини. І вистачило ж мізків таке ляпнути за столом із тортом! Так буденно.

Нікого з цих двох я прощати не маю наміру. Рана ще надто свіжа. Спілкуватися з батьком я заборонити дітям не можу. Вони вже здатні ухвалити таке рішення самостійно.

Але щось мені здається, що сини тата не зрозуміли в цьому питанні. Адже їхній дорогий тато проміняв маму на якусь іншу тітку.

А ось щодо бабусі ситуація окрема. Я дітям чітко дала зрозуміти, що бабусю в будинок більше ніколи не впущу. Хай каже і робить що хоче, але я не відступлюся.

Свекруха знала, що чоловік наставляє мені роги. Знала, що коханка чоловіка чекає дитину (та їй вже скоро до лікарні) і продовжувала ходити до нас із тортом, як чого не сталося.

І після всього цього вона розраховувала, що й надалі буде коханою бабусею в онуків?
Сьогодні я вперше свекруху не пустила до хати. Вона не повірила і думала, що я жартую. Намагалася відсунути мене, обійти, щоб проникнути у двері, але я її відтіснила і зачинилася зсередини.

Ось мати чоловіка і видала мені своїм чітко поставленим вчительським голосом моралі про те, що я поводжуся некрасиво. І взагалі.

Хто я така, щоб позбавляти її спілкування з улюбленими онуками?

Я лише їхня мати. Зраджена та розтоптана двома людьми після стількох років шлюбу.

А я ще цій жінці всю осінь врожай допомагала збирати! Томатний сік консервувала по банках, картоплю цю ненависну копала! Як згадаю – самій гидко від себе. Поки я на дачі свекрухи горбатилась, мій чоловік, мабуть, зі своєю кралею розважався.

– Не доводь до гріха! Я в суд піду, якщо ти мені з онуками заборонятимеш спілкуватися! – Погрожувала з-за дверей мені колишня свекруха, але я так їй і не відкрила.

Не знаю, чим уся ця історія закінчиться. Я не звинувачую свекруху за зраду свого чоловіка. Але якщо вже ти знала про його пригоди та вирішила мені не розповідати, то навіщо ти взагалі розпочала цю дивну розмову?

Хотіла мені боляче зробити? Так, вийшло! Тепер я робитиму боляче у відповідь.

КІНЕЦЬ.