Хлопець помітив, що я пішла від нього, коли закінчилася їжа у холодильнику…

Мій колишній хлопець надмірно мене контролював. Вимагав, щоб я звітувала йому з кожного приводу і вважав за краще все робити сам, тому що, за його словами, я була недалекою і все псувала.

Тому коли я вибралася з цих відносин, вирішила, що більше нікому не дам мною командувати. Я не хотіла повторення того, через що вже пройшла, тому вирішила, що якщо й почну нові стосунки, то тільки якщо вони будуть здоровими.

Олександр видався мені ідеальним партнером. Вже під час перших побачень я зрозуміла, що він гідний хлопець, тому зважилася надати йому шанс.

Спочатку все чекала, що він перестане бути адекватним і ось-ось проявить себе, як мій колишній. Цього не сталося, тому я розслабилася, думаючи, що цього разу мені точно пощастило.

Мені було зручно спочатку. Сашко не влазив у мій особистий простір, не вимагав бути поруч із ним постійно і не принижував мою гідність.

Але був у Сашка все ж таки один мінус. У відповідь на ту чи іншу мою скаргу він не пропонував допомоги, хоч би задля пристойності. Все, що я від нього могла дочекатися, це запевнення в тому, що я сильна і впораюся з усім.

Спочатку це діяло настирливо, але зрештою почало дратувати. Деколи мені справді потрібна була його допомога. Наприклад, коли ми вирішили розпочати жити разом.

Я знала, що він має знайомих, які могли б допомогти перевезти мої великогабаритні речі. Попросила його зв’язатися з ними, адже я з ними не спілкуюся. Сашко ж сказав, що надто зайнятий проєктом і йому нема коли цим займатися.

Мене це, звичайно, засмутило, але я розуміюча дівчина. Зайнятий? Нічого страшного, я ж самостійна, вирішу все сама. Навіть перестановку в його квартирі зробила, адже не хотіла навантажувати Сашка, котрий і без того втомлюється на роботі.

Тим часом ця робота почала поглинати його дедалі більше. Ми майже перестали бачитися. Тільки перед сном, коли він приходив з роботи та вранці, перед роботою. Навіть у вихідні він йшов у свій кабінет і працював там.

Я терпіла, адже він обіцяв, що як проєкт закінчиться, він більше уваги приділятиме мені і обов’язково допоможе з усім, з чим я не змогла впоратися сама.

Я щиро в це вірила і чекала на зміни. І вони справді трапилися! Сашко успішно здав проект і на якийсь час ніби став колишнім. Приділяв мені час та допоміг завершити старі справи.

Жаль, що все це тривало буквально тиждень. Потім знову у нього виникли невідкладні та вкрай важливі справи. Я продовжила розуміти. А що мені лишалося? Чи не закочувати ж істерики, як дитя мале?

Тим більше що мені знайшлося чим зайнятися. Ми з моєю давньою подругою примудрилися взяти відпустку приблизно одночасно і проводили час прогулюючись та штурмуючи місцеві магазини одягу.

– Все хотіла тебе спитати, чому ти з Сашком не ходиш нікуди? – якось спитала вона мене. – Не бачила вас разом давно, щось трапилося у вас?

Я розповіла їй все, як є, а в неї очі на лоба полізли. Отут я й дізналася, що не було жодних переробок у нього.

Сашко не затримувався після роботи, він спокійно зустрічався з нашими спільними друзями, кажучи, що я надто зайнята, що я погано почуваюсь або просто немає бажання кудись іти.

Такого я не очікувала, якщо чесно. Виявилося, схожа ситуація була з колишньою Сашка. Та дівчина сама його покинула, розповівши всім, що він перетворив її на хатню робітницю і не більше.

Ця розмова мені ніби очі розплющила. А й справді! Через його нібито зайнятість, він не робив по дому нічого, мені уваги не приділяв.

Того вечора я багато думала. Чи можна було щось змінити, якщо все було саме так? Я вирішила перевірити, чи так все дійсно?

Наступного дня я зібрала всі свої речі та поїхала назад до себе у квартиру. Я очікувала, що Саша помітить мою відсутність, але того вечора дзвінка так і не дочекалася. І наступного дня. Він пролунав лише через три дні. Я чекала на все, але він просто запитав, чому в холодильнику немає їжі. Його не збентежила відсутність мене та моїх речей.

– Невже ти не помітив, що мене немає вдома вже три доби? – з гіркотою спитала я. Він промовчав, а я продовжила: – Я знаю, що ти розважався, поки я створювала вдома затишок тобі. Невже я для всього лише хатня робітниця, з якої іноді можна спати?

Він мовчав, а в мене все розривалося від болю. Невже він навіть не хоче порозумітися? Сказати, що все не так, що я не так все зрозуміла. Ні, Сашко мовчав, а потім лише уточнив, чи я забрала все і просто відключився, поставивши остаточну крапку в наших відносинах.

Пройшло вже кілька місяців, а я все ще в ступорі від того, що сталося. Не знаю, коли знову зможу комусь довірити після такого досвіду, що травмує.

КІНЕЦЬ.