Недавно син мені дзвонить і я чую, щось сталося. Ледь він стримувався, щоб не заплакати. Він ще зі зміни не повернувся, як подзвонила Анна. Сказала брати таксі і летіти, бо в старшої доньки щось почало пекти чи щось таке, по справах жіночих. Сімейна ж направила відразу до вузького спеціаліста. А моя невістка сказала, що відпрошуватися з роботи не буде, тому з дитиною на прийом має йти тато. Миколи попросив, щоб теща сходила. Як-не-як, а жінка має бути поруч з дитиною, а та і тут завелась: то твої діти
Я ніколи в сім’ю сина не пхалася. Сама жила п’ять років в невістках, тому розумію цю кухню з середини.
Але те, як останнім часом поводиться Анна, це ні на яку голову не одінеш.
В мого Миколи троє дітей. Після весілля я запропонувала молодятам жити з нами, але ті в селі своє життя будувати не захотіли.
Моя невістка єдина дитина у батьків і живуть вони хоч і в своєму домі, але в невеличкому районному центрі.
Коли з’явилася наша перша онучка, ми раділи і допомагали чим могли. Через два роки з’явився в нас і онук, а через ще півтора року, ще одна онучка.
І якщо ми з чоловіком раділи, оскільки в самих троє діток, а Микола наймолодший, то свекри крутили пальцем біля скроні.
– Та хто їх мудрими назве, свахо, – говорили мені вони у відповідь.
Але б і на це я закривала очі, якби при кожній можливості сваха з сватам мого сина не витикали.
– Це твої діти, ти їх і годуй… одягай… лікуй…
Але мій син то працює, і гроші сім’ї приносить. Але що сваха, що невістка, дуже ледачі.
Анна тільки пів року тому, як на роботу вийшла. І ви знаєте, вона ніби в “копієчці” не консультантом працює, а цілою мережею керує.
Дуже вона зайнята, тому коли мій син з роботи проходить, то має їсти сам приготувати і дітей нагодувати.
Сваха ж при кожному слові: то твої діти…
І тільки коли щось добре, тоді це діти Анни.
Я вже стільки сліз виплакала.
Та свати мають радіти, бо єдина дочка, а трьох онуків подарувала, а тут такі речі відбуваються.
А недавно син мені дзвонить і я чую, щось сталося. Ледь він стримувався, щоб не заплакати в слухавку.
Він ще зі зміни не повернувся, як подзвонила Анна. Сказала брати таксі і летіти на крилах ночі, бо в старшої доньки щось почало пекти чи щось таке, по справах жіночих.
Сімейна ж направила відразу до вузького спеціаліста. А моя невістка сказала, що відпрошуватися, з роботи не буде, тому з дитиною на прийом має йти тато.
Миколи попросив, щоб теща сходила. Як-не-як, а жінка має бути поруч з дитиною, а та і тут завелась: то твої діти.
Ось син і подзвонив запитати, чи не зможу я Софійку завести.
Звісно, що я виручила сина і пішла з онучкою. Але так не робиться. Невістка не такий директор, могла б і сходити з дитиною, щоб тій спокійніше було.
Я коли Софійку привела з огляду, то застала сваху з телефоном в руках, а їсти в хаті: хоч шаром коти.
Я з дому взяла кусок м’яса, син почистив картоплю і ми швиденько відбивних посмажили.
Але скажіть мені, люди добрі, то хіба це нормально?
Як донести свасі і невістці, що діти це радість? Мені дітей дуже жаль, як і сина. Не заслуговує мій Микола на таке ставлення…
Могла б, то б до себе забрала!