– Мамо, ми з Ігорем у кіно йдемо, буду пізно.

– Ох, Аню, не подобається мені це все. Ну чого він вчепився до тебе, інших дівчат йому мало?

– Мамо, не починай. Він добрий хлопець, дарма ти так. А те, що в нього сім’я бідна, то це не його вина. Ось він закінчить університет, і сам будуватиме кар’єру, він розумний дуже. Діти за батьків не відповідають.

– Ну, знаєш, легко тобі говорити, виросла в достатку, а як ти з ним житимеш? Ти ж звикла до іншого рівня.

– Мамо, згадай себе і тата.. Ви ж обоє були незаможними, і нічого, піднялися, мене виростили. Гроші – це справа наживна, головне, з ким жити. Для мене людські риси на першому місці. Все, мамо,я пішла!

Ольга Сергіївна була категорично проти стосунків доньки з Ігорем. Їй здавалося, що він їй не пара. Її дочка Гануся така розумниця, красуня, не для нього мама ягідку ростила.

– Мамо, знаю, що тобі не сподобається те, що я зараз скажу … Але що робити … Ігор зробив мені пропозицію! Через 3 місяці ми хочемо побратися!

– Батьку, ти чуєш, що вона каже? Ой, доню,що ж ти робиш. Який заміж? За нього? Ні! Не дозволяю! Батьку, чого ти мовчиш?

– Ольга, та я того, це саме.

– Що це саме? Ну, ти у своєму репертуарі. Тут життя нашої дочки вирішується! Від цієї людини вона нам онуків народить! І що вони можуть дати своїм дітям? У нього, крім велосипеда, немає нічого! Де ви житимете?

– Мамо, не хвилюйся так. У нього тітка у Київ їде надовго, а квартира порожня буде, вона дозволяє пожити там, головне платити комуналку. Поки що так, а там видно буде.

– Ні і все! Не дам тобі свого благословення, і на весілля не прийдемо, так, тату?

– Та я це.. Того саме.

– Ну, знаєш, мамо, це занадто!

Аня вискочила з квартири гучно закривши двері. Ольга Сергіївна лягла на диван, їй стало недобре від такої новини. Вона так важко йшла до свого добробуту, мріяла, що дочка вийде за пристойного забезпеченого чоловіка, і ось тобі на, якийсь Ігор.

Як би доньці пояснити, що чоловіка треба вибирати дуже ретельно. Сама вона молода ненавчена була, вийшла за незаможного хлопця, зараз була б розумніша, розбірливіша.. Життя одне, і треба вибирати краще!

– Ігоре, мама з батьком не прийдуть на весілля, налаштовані категорично проти.. Що робити, не знаю.

Ігор був засмучений, він бачив, що його кохана дуже переживає, адже вона любить своїх батьків, і не хоче сваритися.

– Знаєш, я придумав.. Теща сама до мене прийде і проситиме взяти тебе заміж!

– В сенсі? Як це? – здивувалася Ганна.

– А ось слухай мій план, – почав Ігор.

***

У двері подзвонили. Ольга Сергіївна з хвилюванням чекала на доньку, переживала, що зараз знову посваряться. Але ні. Аня була спокійна.

– Мамо, вибач за таку поведінку. Знаєш, а ти ж маєш рацію, ні до чого мені поспішати заміж, адже мені тільки 25 років. Ігор добрий хлопець, але скільки років треба чекати, поки він стане на ноги, а я зараз хочу добре жити. Я відмовила йому, весілля не буде!

– Фух, дякувати Богу, дочко! Ти така молодець, все правильно зрозуміла! Та в тебе такий чоловік буде, що жодний Ігор із ним не зрівняється! Будеш у розкоші купатися, головне, правильний вибір!

– Це точно, мамуль! – усміхнулася Аня.

Через кілька тижнів Ольга Сергіївна зауважила, що донька ніби ходить на побачення. Приходить пізно, приносить розкішні букети квітів, очі сяють.

– Донечко, у тебе наречений з’явився? – зраділа Ольга Сергіївна.

– Так, мамо.. Дуже заможний, між іншим, – загадково відповіла Аня.

– Ну ось, а я що казала. І що, у вас серйозні стосунки?

– Так, думаю він скоро зробить мені пропозицію!

– От і добре! Коли познайомиш нас із ним?

– Та хоч у ці вихідні. Приведу його додому.

Ольга Сергіївна була в передчутті знайомства з майбутнім зятем. Так, треба замовити їжу з ресторану, щоб все пристойно було, адже зять людина не бідна. Потрібно достойно себе подати!

І ось настав день знайомства з майбутнім зятем.

– Миколо, веди себе скромно, зайвого не говори, зрозумів? Зятя слухай і підтакуй, зрозумів? – давала настанови чоловіку Ольга.

– Та я це саме, – відмахувався Микола.

– Ну от і добре, що зрозумів!

Ольга Сергіївна відвідала салон, де їй зробили гарну зачіску та макіяж. Вона кокетливо крутилася біля дзеркала, милуючись своїм відображенням. Ну, дівчина ж ще, які там 50 років.. Ех.. Скоро, дивись, і бабусею стане, онуки приїжджатимуть у гості.

Пролунав дзвінок у двері.

– Миколо, прийшли, йди відчиняй двері, а то я хвилююся щось.

У коридорі почулися голоси. Ольга Сергіївна швидко оглянула стіл зі стравами, начебто все нормально виглядає, апетитно.

– Добрий день! Мене Іван звуть, ось із донькою вашою збираємося, значить, одружитися! Обіцяю любити її і не ображати, якщо не завинить, звичайно!

Ольга Сергіївна з подивом дивилася на невисокого, непоказного дядька. Інакше вона не могла його назвати. Це що, майбутній зять?

– Мамо, тату, знайомтеся, це мій наречений Іван. Проходь, дорогий, сідай.

– Ні, не можна так казати, я своє вже відсuдів.

– Ой, пробач, зрозуміла..

Івант відсунув стілець і з розмахом опустився на нього.

– Так, що тут майбутня теща наготувала, зараз спробую! Дуже зголоднів, стільки справ сьогодні, ніколи поїсти навіть було!

– Вибачте, Іване, а чим ви займаєтеся, якщо не секрет? – невитримала Ольга Сергіївна.

– Я, тещенько, велика людина у певних колах. Шанована! – гордо сказав Іван.

Людина я заможна, дочку вашу забезпечу. Працювати їй не треба, діточок нехай народжує, і виховує. Будинок у мене великий за містом. Знаєте, матуся, Аня нічого не потребуватиме. Так що, пощастило вам із зятем, що тут скажеш.

– Іване, вибачте, а скільки вам років? Ви що, одружені не були раніше? – запитала Ольга Сергіївна.

– Ну, як же, була у мене жінка, але не стало її. А років мені 55, тещенька, як і вам, напевно.

– Мені 50 поки що. І чоловікові моєму. Виходить, зять старше тещі і тестя.

– Ну, так нічого страшного. Головне, що люди ми порядні!

Ольга Сергіївна сиділа у глибокому здивуванні. Її чоловік мовчки ганяв зелений горошок по тарілці, намагаючись насадити його на вилку.

– Миколо, та припини ти вже! Мені щось зле, я піду приляжу.

– Мамо, ми з Іваном поїдемо тоді, – раптом сказала Ганна. – Все, мамо, буду пізно!

Пішли. Ольга Сергіївна пішла на кухню, щоб заспокоїтися. Наречений доньки здивував її до глибини душі.

– Миколо, ти це бачив? Що наша дочка собі думає? Де вона його знайшла? Нікуди я її не відпущу! Ще не вистачало нам такого зятя! Миколо, чого ти мовчиш?

– Та я це.. Думаю.

– Що там думати, треба вирішувати!

Увечері, коли донька прийшла додому, Ольга Сергіївна зайшла до неї у кімнату.

– Дочко.. Ти що серйозно любиш цього… Івана?!

– Ні, мамо, я його дуже поважаю, а він мене любить. Він дуже багатий, все, як ти й хотіла!

– Але ж він..? І різниця у віці величезна, він старший за тебе на 30 років! Що ти собі думаєш, доню?

– Мамо, я твоїм розумом живу, що не подобається? Успішний, багатий, подарунки, золото. Що не так? Дітей народимо.

– Не бути цьому!

– Ігор не такий – тому, що бідний, цей багатий – знову не так! Мамо, може вистачить мені вже вказувати, як жити! Все, я буду спати.

– Миколо, вона мене не слухає. Що ж робити? Та краще б вона з Ігорем була. Молодий, гарний хлопець, вони так любили одне одного. Нічого страшного, що без грошей, які його роки. Ми теж були такими, нічого, змогли бізнес свій побудувати. Та й ми допоможемо, єдина дочка, як-не-як.

– Ігор, привіт. Це мама Ані. У мене до тебе розмова.

***

– Мамо, поправ мені фату, будь ласка .. Ой, так хвилююче бути нареченою!

– Доню, ви такі гарні з Ігорем, і щасливі! Я така рада, що ви разом. Це моя перемога! Інакше б за цього Івана вийшла заміж. А так, я вас возз’єднала!

Аня мовчки посміхнулася. Знала б мама, що Іван був сусідом Ігора. Ігор запропонував йому трохи заробити, вдавши нареченого Ані. Той із радістю погодився, він все життя мріяв бути актором. А тут і грати не довелося.

Ольга Сергіївна так і не дізналася правди, все життя вважаючи, що врятувала доньку від невдалого шлюбу. Аня з Ігорем були щасливі, Ольга Сергіївна теж.