Мені шістдесят чотири роки, вже 6 років я не працюю. Живу в селі, маю худобу, маю власний город. Майже все вирощене, везу на ринок і продаю. Мені багато не потрібно, але грошей постійно не вистачає. Чоловік пішов у засвіти, коли дочці не було ще й десяти років. З тих пір я Марійку виховую сама. Зараз вона доросла і зі мною майже не спілкується.

У дитинстві Марійка була дуже чуйна і добра дівчинка. Завжди послухає, допоможе. Навчалася тільки на відмінно. Словом, золото, а не дитина. Не змінилася вона навіть коли вийшла заміж. Щоб у мене не сталося, відразу приїде, продуктів з міста привезе, в будинку порядок наведе. Я для неї була важливіше навіть ніж її рідні діти і чоловік.

Зараз я припускаю, що можливо, саме тому її шлюб швидко розпався. Рoзлучення далось Марійці дуже непросто.

Дочка багато плакала, нічого не їла і ні з ким не хотіла бачитися. Я ледь переконала її звернутися за допомогою до психолога. Правда, швидко про це пошкодувала. Тому що замість того, щоб лікувати, цей психолог почав крутити роман з моєю дочкою і налаштовувати її проти мене.

Варто сказати, що він її старший майже на п’ятнадцять років. Запаморочив голову бідній дівчинці, а вона тепер від сім’ї відмовляється! Після його «консультацій» дочка почала звинувачувати мене у всіх своїх проблемах, а згодом стала дзвонити, в кращому випадку, раз на місяць.

В гості до себе не кличуть, бачимося хіба що у мене або в якому-небудь кафе. А всі зустрічі відбуваються виключно під наглядом нового зятя.

На Різдво заїхали до мене привітати, я тоді якраз сильно зaxворіла. Так замість того, щоб залишитися зі мною, або хоча б поцікавитися чи не потрібно сходити в аптеку, вони поїхали в гості до його друзів.

Марійка заявила, що зі мною нічого не трапиться, а всі аптеки на свята і так закриті. Не подзвонила мені дочка ні на наступний день, ні навіть через тиждень. А коли я сама не витримала і подзвонила, то дочка спокійно сказала, що я просто намагаюся нею маніпулювати і тому вона не переживала. Я була просто вражена такою заявою.

Незабаром у дочки був день народження, але я прекрасно знала, що мене не запросять. Трохи подумавши, я набрала дві повні сумки домашніх продуктів і поїхала в гості. Повідомила про свій візит, коли була під самим порогом. Дочка швидко напоїла мене чаєм і стала випроваджувати, бо бачте, зараз чоловік прийде і розсердиться, якщо побачить мене.

Не розумію що тут такого страшного, що мати приїхала в гості до своєї єдиної доньки? Я все життя прожила заради неї, а тепер стала раптом не потрібною. Що я зробила їй такого, що на старості років заслужила таке жахливе ставлення? Цей “психолог” налаштував її проти мене, а дочка йде у нього на поводу!

Раз в тиждень зателефонувати старенькій мамі і поцікавитися як її здоров’я, можна ж! Тепер я шкодую, що у мене тільки одна дитина, адже на старості років залишилася зовсім одна.

КІНЕЦЬ.