Іван святкував свій 60-річний ювілей з важким серцем, не знав, що робити йому. Його дружина, з якою він прожив 40 років, і яка зібрала зараз повний зал гостей, ще не знає, що ввечері Іван збирається сказати їй, що йде від неї.

Він себе не виправдовував, але і винним не вважав. Ну хто ж знав, що в 50 років він ще закохається? Та так сильно, що до своєї дружини він і приблизно нічого такого ніколи не відчував.

Вони дуже молодими одружилися, Валентина була його однокурсницею в інституті. На третьому курсі вони розписалися, а вже влітку того року стали батьками їхньої донечки.

Валентина з дитиною в село до батьків повернулася, так і не закінчивши навчання, а Іван довчився, а потім пішов працювати. По службі він просувався дуже швидко, і вже до 35-ти років став дуже великим начальником.

А Валентина, тим часом, народила ще одну донечку, і з головою поринула в материнство. Перестала зовсім стежити за собою, і в 40 років виглядала на всі 50.

У Івана і справді ніколи не було інших жінок, він був не від того. Дружину сприймав такою, як вона є, ніколи їй зауважень не робив, за все дякував. Але і не любив…

А коли 10 років тому у них на роботі з’явилася Марина, Іван і сам не зрозумів, що з ним робиться, бо такого ще ніколи не відчував. Не можна сказати, що вона була писаною красунею, але щось особливе було в цій жінці. Марина була на 5 років молодшою від Івана, розлучена, сама виховувала сина.

Не думав Іван, що так закохається, але вже вийшло як вийшло. Став він Марині знаки уваги приділяти, дорогі подарунки дарувати. Вона спочатку втікала від цих стосунків, бо знала, що Іван одружений, і не хотіла сім’ю розбивати.

Та серцю не накажеш, таки стали вони зустрічатися, і їхній таємний роман триває вже 10 років. Коли син Марини одружився і привів невістку додому, Іван купив коханій окрему квартиру, куди і сам частенько заходив.

Марину Іван полюбив всім серцем, відчував, що це таки його людина. Чи здогадувалася про його походеньки дружина, він не знав, та й, якщо чесно, йому було байдуже.

Валентина його все життя біля нього прожила як пиріг в маслі, нічого їй не бракувало, хоч вона сама жодного дня не працювала. І зараз Іван теж повністю забезпечує і дружину, і дітей, а те, що душа його горнеться до Марини – то лише його справа.

Тому і надумав Іван йти з сім’ї, щойно відсвяткує свій 60-річний ювілей. Дружині і дочкам він все залишає, бо вже визначився, що вони з Мариною будуть жити в тій квартирі, яку він їй купив.

Валентина коли почула про рішення чоловіка, то так голосила, що аж всі сусіди позбігалися. Доньки відразу стали на сторону мами, заявили батькові, що якщо він це зробить, то вони його і знати не захочуть.

Так важко на душі у Івана ще ніколи не було. Валентині він вже все розповів, і вона точно його не пробачить. А діти відречуться, коли він піде до іншої…

Джерело