Я вже давно не дівчинка: мені 40 років, і для своїх років маю трьох дітей. Старшому 14 років, його батька не стало, коли хлопчику було три роки.

Після цього я мала тривалі стосунки з іншою людиною. Ми не перебували в офіційному шлюбі, хоча він не був проти спільних дітей. Але й тут не зрослося, я втомилася від його незліченних зрад та обманів, тому нам довелося розійтися.

У цих відносинах у нас з’явилися донька та син, яким зараз 9 та 5 років. Попри наше розставання, батько дітей, як і його родина, беруть участь у їхньому житті, і часто забирають їх до себе на вихідні.

Я вважаю, що я ще молода жінка, якій потрібна чоловіча увага, але з цим стало дуже складно. Багато чоловіків одразу переривають спілкування, як тільки дізнаються, скільки в мене дітей. Так, є ті, хто стверджує, що їх це не турбує, однак і вони зникають вже через місяць.

Все це довело мене до відчаю, тож я вирішила провести експеримент. Вказала на сайті знайомств, що маю одного сина-підлітка. Майже самостійна дитина не так сильно лякає, як наявність ще двох малолітніх дітей. І це спрацювало.

Цього року мені пощастило зустріти чудового чоловіка, на ім’я Сашко. Йому 45 років, і він є перспективним агентом з нерухомості. Він одразу здався мені спорідненою душею. З самого початку стосунків він думав, що я маю лише одного сина.

Все розвивалося так швидко і так добре, що я просто побоялася сказати йому щось зайве. Мало того, наші зустрічі відбувалися переважно у вихідні дні, коли діти гостювали у свого батька. Зі старшим сином Сашко іноді перетинався, але в них жодного разу не заходила розмова про молодших.

Влітку дітлахів теж не було вдома: вони відпочивали з батьком та його родиною. І саме у цей проміжок часу Сашко порушив тему спільного проживання, а невдовзі й шлюбу. Я рада була чути такі слова і погодилася на його пропозицію.

Єдиною ложкою дьогтю в цій бочці меду була його мати, яка одразу не злюбила мене ще з нашого першого знайомства. Потенційна свекруха часто говорила Сашкові про мене неприємні речі, плюс я ніяк не могла визначитися з датою його переїзду до мене.

Все це призвело до зайвої підозрілості до моїх дій, що змусило Сашка почати шукати про мене якусь інформацію. І саме так він дізнався про наявність ще двох дітей.

Звичайно, я не говорила про них ще і для того, щоб уберегти дітей від різких змін у житті. Мені не хотілося кожного кавалера знайомити з маленькими дітьми, не хотілося, щоб вони бачили таку часту зміну “татусів”, які з жахом розбігалися, як тільки бачили трьох дітей.

Але, чесно сказати, кількість важлива лише для тих, хто шукає швидкоплинні стосунки.

Будь-які стосунки – це все одно відповідальність, рівень якої не збільшується від кількості дітей у будинку. І фінансової різниці немає, тому що тільки перша дитина істотно б’є по кишені, всі наступні не такі затратні.

Дізнавшись про все, Сашко дуже образився. Він сказав, що я не мала права приховувати таку важливу інформацію, бо тим самим позбавила права вибору. Я поранена до глибини душі, тому що вважаю, що якщо він легко прийняв факт наявності у мене однієї дитини, то так само легко міг упокоритися і ще з двома.

Але всі чомусь одразу стали налаштовані проти мене. Мати Сашка, він сам і його друзі: усі вважають, що між трьома дітьми та одним є суттєва різниця. Уся ця ситуація привела мене до стану глибокої депресії.

Я благала Сашка зрозуміти мене і мої почуття: ми були у відносинах лише 8 місяців, тому в мене було право на збереження деяких секретів, особливо щодо мого попереднього особистого життя. Однак він і слухати мене не став і назвав брехухою.

КІНЕЦЬ.