Ми з чоловіком ще молоді, нам по 27 років, пів року тому тихенько розписалися – не ті зараз часи, щоб гулянки закочувати. хоча рідні Любомира це не сподобалося, вони хотіли, як у них заведено, велике весілля, щоб вся рідня і три дні гуділи. Ну та змирилися з нашим рішенням, що їм лишалося?

Ми з Любчиком живемо і працюємо в столиці, орендуємо собі невелику двокімнатну квартиру в новобудові. Бачимо своє майбутнє саме в Києві, хоча обоє ми не місцеві.

Але на новорічні свята ми побували і в батьків чоловіка на Прикарпатті, і в його тітоньок, і до моїх родичів також їздили на Вінниччину. Всі вони люди хороші, привітні, гостинні, годували нас і частували всіляко. Але оце я тепер точно знаю, яких страв в моїй родині на святковому та й просто на столі ніколи не буде!

Навіть не розумію, за що цю їжу так шанують в Україні! Ну нічого ж ані корисного, ані смачного, зате мороки в приготуванні! І часу забирає гору – ніякого сенсу. Я оце навіть список собі склала антистрав, про які вже треба точно забувати. Цікаво, чи згоден хтось зі мною?

Першим у моєму списку найнеприємніших страв – холодець. Мої друзі з інших країн про таке навіть не чули і не уявляють, як можна вживати в їжу якесь застигле жирне желе на кістках!

Я колись чула, холодець був улюбленою зимовою їжею мисливців. Відвар із залишкових частин дичини швидко застигав на холоді, а при потребі його можна було швидко розтопити на вогнищі та отримати ситний бульйон. Здається, не всі морочилися з розігрівом – так і з’явився студень. Але це точно не смаколик для сучасної людини.

Далі – манна каша: ніякої користі від неї, і це всім вже відомо. То навіщо її взагалі купувати і готувати?

Викреслюю з нашого сімейного меню і рибні котлети. Хоча сама рибка у мене у великій пошані. А от рибні котлети неприємні тим, що ніколи не знаєш, чи перемололися кістки при їх приготуванні чи ні, та й смак ніякого задоволення не несе, дешева радянщина, інакше не скажеш. Набагато краще і корисніше просто запекти рибку з лимоном і травами. Хіба ні?

Не переношу також «Оселедця під шубою». Особливо це стосується домашнього слабосоленого оселедця, в якому часто трапляються кісточки. Крім слабосоленої риби, яку взагалі люблять далеко не всі, в салаті також присутній буряк, а мені він нагадує смак землі.

Печінкові оладки – просто взагалі треба виключити з раціону. Для мене печінкові оладки та печінковий торт – це дві різні речі, торт я ще можу визнати. А оладки з печінки  – це щось таке дешеве й второсортне, а мороки з ними стільки, що воно точно того не вартує.

Кисель та компот із сухофруктів – ці напої відштовхують консистенцією і присмаком чорносливу.

А ще гороховий суп і горохові пиріжки – для мене це назавжди асоціація з бідним радянським життям часів юності моєї мами. І в смаку цих страв нічого приємного, ну погодьтеся. Про що говорити, якщо навіть зелений горошок купують рідше, ніж ту ж кукурудзу чи квасолю? У вареного гороху крохмалистий смак, а в копченостях, які дають в суп – лише шкода.

Ось такий мій список страв, які я не хочу бачити на своєму столі. А у вас такі страви є? Мені буде цікаво почитати ваші думки!

Джерело