Незважаючи на застереження серця, я піддалася на вмовляння Андрія та мами. Андрій, з його квартирою, машиною та роботою, здавався гарною здобиччю, незважаючи на нашу дванадцятирічну різницю у віці.

Ми одружилися, але кохання не було, і коли народився наш син Паша, я дорожила хвилинами, проведеними з ним наодинці, поки Андрій їздив у відрядження.

Проблеми виникли, коли захворіла мама, яка потребувала дорогого лікування. Андрій відмовився її фінансувати, і я впала у відчай.

У пошуках розради я відвезла Пашу на дачу до подруги. Там я знайшла спокій далеко від Андрія.

Якось увечері до мене у двері постукав чоловік на ім’я Сергій, у якого зламалася машина. Я довірилася йому та впустила. За вечерею я розповіла про долю мами, і він пообіцяв допомогти.

Сергій, як і обіцяв, організував для моєї мами безкоштовне хірургічне втручання, за що я йому дуже вдячна. Поки мама одужувала, ми з Пашею переїхали до неї, щоб доглядати за нею.

Андрій, залишившись байдужим, припинив спілкування та фінансову підтримку. Сергій, проте, підтримував нас, відвідував та допомагав матеріально.

У мене виникли до нього почуття, але він дав зрозуміти, що його розлучення неможливе виключено через спільні з дружиною бізнес-інтереси. Несподівано Андрій зажадав, щоб ми возз’єдналися, заявивши, що так буде краще для нас з Пашею…

Моя мама підтримала його слова. З небажанням я повернулася до Андрія, припинивши стосунки з Сергієм. Тепер, замкнена в цьому шлюбі без кохання, я глибоко нещасна і не знаю, скільки ще зможу витримати.

КІНЕЦЬ.