Я завжди пишалася своїм батькам. Вони обидва були з багатодітних сімей, де постійно недоїдали і жили в злиднях. Але завдяки своїм спільним зусиллями вони стали дуже забезпеченими людьми.

Численні родичі часто бували у нас в гостях. Багато часто позичали гроші у мого батька і зовсім не поспішали повертати, але мій батько був людиною широкої душі, ніколи нікому не відмовляв і всім доnомагав.

Коли мені було п’ятнадцять, сталося нещастя. Ми з сім’єю потрапили в ава рію.

Мами не стало на місці, а батько три тижні пролежав у комі, а потім пішов слідом. Я і сама отримала важкі травми, але мені вдалося вижити.

Я була в тяжкому душевному стані і розраховувала, що хтось із численних родичів забере мене до себе до вісімнадцяти років. Але цього не сталося, і я опинилася в дитячому будинkу.

На щастя, ненадовго. Мене удо черила близька подруга мами. Тітка Оля завжди добре до мене ставилася. Вона була безплідна.

Вони з чоловіком взяли мене як рідну. Жили вони скромно, але дуже дружно. Вони стали для мене справжньою родиною. У двадцять два роки я зібралася заміж.

Прийомні батьки подарували нам на весілля велику су му грошей. Ми з чоловіком вирішили витратити їх розумно, відкрили власну справу, яка скоро почала приносити хороший дохід.

Зараз ми з чоловіком фі нансово доnомагаємо моїм прийомним батькам. Коли у нас з’явилися гроші, всі родичі відразу згадали про мене, але я вже знаю їх справжнє обличчя.

КІНЕЦЬ.