Чоловік перестав забезпечувати маму і рідного брата, а вони у всьому винять мене – законну дружину.

Ми з Миколою стали на рушничок щастя три роки тому.

На даний час виховуємо півторарічну донечку. Я в декретній відпустці, а Микола працює і доволі гарно заробляє.

До весілля Микола жив зі своєю мамою. Не тому, що не було грошей на окреме житло, а просто не хотів викидати гроші на вітер, а точніше, оренду житла.

Працює Миколи в компанії, на яку влаштувався ще коли навчався в університеті. Крок за кроком він підіймався кар’єрними сходами, тому на даний час ми добре стоїмо на ногах.

В мене своя двокімнатна квартира, тому після весілля жили у мене. Але коли чоловіку запропонували керівну посаду в іншій області, ми довго не думали.

Свою квартиру я здаю в оренду, а фірма Миколи оплачує нам двокімнатну квартиру в новобудові.

Я до останнього думала, що частину грошей Микола відкладає на нашу мрію – невеличкий будинок за містом, де в нас будуть рости квіти і фруктові дерева, а на облаштованому майданчику гратись дітки.

Але все виявилось куди складніше.

У Миколи є молодший брат. В Івана з дружиною народилася дитина, але син їх хворобливий і вимагає багато часу і уваги. Ним займається переважно дружина, але Іван замість того, щоб шукати роботу, де платять більше, сів своєму брату на голову.

Микола хресний батько Єгора, і ті так пристосувалися, що майже кожного місяця мій чоловік повинен їм платити, як вони кажуть, на лікування похресника.

Те саме і з мамою Миколи. Свекруха звикла жити з сином і керувати його гаманцем. Ось і після весілля вона продовжувала це робити. Треба ж мати з чим ходити в салони краси і на манікюр.

Мій Микола частину зарплати кожного місяця відправляв мамі, а та вже ділила, як і скільки собі залишити, а скільки передати Івану на лікування онука.

Я коли про це дізналася, то почала протестувати. Ну як так, це ж не нормально. Свекруха ще не така літня, щоб жити за рахунок сина, а про Івана я взагалі мовчу, здоровий чоловік, але міняти в житті нічого не хоче. А для чого, як в них є Микола, який біжить на перший же поклик.

Після моїх аргументів чоловік задумався, але все рівно деякі гроші рідним таки переводив.

А на Різдво ми приїхали в місто, де живуть і мої батьки і батьки Миколи. Чоловік подзвонив, сказав, що треба ж зустрітися, давно не бачилися.

Але як мама, так і брат, знайшли тисячу причин придумати відмовки. В свекрухи голова два дні боліла, а брат їздив до тещі з тестем.

А як вияснилось, вони Миколу бачити не хотіли, бо той їм гроші урізав. Але після такого ставлення мій Микола зрозумів, що рідні люди його просто використовують і зовсім перестав гроші надсилати.

І ось тепер свекруха всім нашим знайомим розказує, яка погана невістка їй попалася, бо взялася керувати грошима її синочка.

Навіть моя мама про це дізналася. Вона сильно здивувалася, бо стільки років ми разом живемо, а Микола продовжував все рідні відсилати, замість того, щоб на власний будинок складати.

В Миколи десятого січня був день народження, так Іван навіть не подзвонив і не привітав. І лише через два дні зателефонував, привітав, і сказав, що поплутав дати.

Я в це не вірю. Ображені вони як на Миколу, так і на мене…

Але мені байдуже. В нас маленька дитина і нам потрібен дах над головою.

Ну хіба я не права?

Чи все ж таки свекруха з Іваном мають на що ображатися?

Джерело