Раз на півроку вся наша сім’я вирушає на сімейну дачу чоловіка. Це справжній ритуал: я, мій чоловік Олексій, його батьки – Ірина та Віктор. І щоразу моя свекруха, Ірина, влаштовує щось несподіване.

Але цей раз виділився особливо. “Завтра ми вирушаємо на дачу. Мама вже щось задумала, я відчуваю”, – сказав мені Олексій за вечерею.

Наступного дня, прибувши на дачу, ми зустріли радісний крик Ірини: “Любі, у нас буде костюмована вечірка!” “Костюмована вечірка? Але ж у нас немає костюмів,” – здивувалася я.

“Я подбала про це”, – сяючи, відповіла Ірина, вручаючи нам пакети з одягом.

Вечірка була у стилі 70-х. Я опинилася в яскравій сукні з квітковим принтом, а Олексій — у кумедних штанах та сорочці з великим коміром.

Його батьки, здавалося, перенеслися в минуле: Ірина в елегантній сукні в підлогу, а Віктор — у костюмі з широкими лацканами. “Як тобі моя ідея?” — спитала Ірина, звертаючись до мене.

“Це чудово! Так весело!” – відповіла я, відчуваючи, як розквітає в мені дух тих часів.

Вечір пройшов під звуки вінілових платівок, танці та сміх. Віктор виявився чудовим оповідачем історій про молодість, а Ірина — неповторною танцівницею.

“Ти знаєш, мама завжди хотіла бути організатором вечірок”, – шепнув мені Олексій, спостерігаючи за своїми батьками. Коли настала ніч, ми зібралися біля багаття.

Під шепіт зірок та тріск сухих гілок ми ділилися історіями та планами на майбутнє.

“Це була найкраща подорож на дачу,” – зізнався я, коли ми поверталися додому. “Так, мама знову перевершила себе,” – погодився Олексій, посміхаючись.

З того часу я почала з нетерпінням чекати наших поїздок на дачу. Неважливо, що задумає Ірина наступного разу, я все одно знаю: це буде щось особливе.

КІНЕЦЬ.