Шість місяців тому я вийшла заміж за Вадима, який має сина Володимира від попереднього шлюбу.

Вадим постійно виплачував аліменти зі своєї солідної зарплати та завжди робив для Володимира все можливе, купуючи йому їжу та одяг.

Проте колишня дружина Вадима часто перешкоджала їхньому спілкуванню, посилаючись на проблеми зі здоров’ям Володимира. Після нашого весілля фінансова підтримка від чоловіка зменшилась.

Його колишня вдавалася до щоденних дзвінків, говорячи, що у Володимира нічого немає, звинувачуючи у затримці аліментів

чи інших фінансових проблемах. Вадим, будучи дбайливим батьком, щоразу переказував гроші, але ситуація постійно повторювалася.

Часті хвороби Володимира змушували Вадима здійснювати численні поїздки на таксі містом. Коли я висловлювала занепокоєння, Вадим відмахувався від нього.

Виявилося, що ці надзвичайні ситуації були хибною тривогою – проковтнутий гудзик, якого ніколи не було, розбитий градусник, тощо… Колишня дружина Вадима стала часто запрошувати його в гості “чайку з сином попити”.

Вона фотографувала Вадима та Володимира, часто з’являючись у відображенні у відвертому халаті. Зрозумівши її намір повернути Вадима, я втрутилася в один із її дзвінків. Вона знову скаржилася на брак грошей,

і я запропонувала їй вибір: я зателефоную до служби опіки та піклування, щоб перевірити, як там Володимир, бо чоловік переказує їм достатньо грошей щомісяця, або вона припинить вимагання.

Запанікувавши, колишня чоловіка пообіцяла краще розпоряджатися своїми фінансами.

Незабаром після цього колишня дружина чоловіка перестала так нав’язуватись і змирилася зі своєю роллю просто колишньої дружини та матері сина від Вадима.

КІНЕЦЬ.