Останні кілька років працюю в манікюрному салоні, хоч у мене педагогічна освіта. Спробувала працювати і в школі, і репетитором, але зрозуміла, що це не моє.

Робота майстром манікюру – теж не межа моїх мрій, оскільки клієнтки бувають різними, як і батьки учнів. Є неотактовні, є істеричні, є не в міру балакучі, але трапляються й адекватні.

Головне, що здебільшого вони залишаються задоволені моєю роботою, тож дохід у мене виходить пристойний.

Чоловік Вова довгий час схвалював мій вибір. Адже часто люди, особливо заміжні жінки, осідають вдома, розчарувавшись у професії. А я не розгубилася.

– Яка ти в мене розумничка, – часто говорив Вова, – швидко зрозуміла, де гроші водяться!

Натомість його мама, Ірина Миколаївна, після зміни професії почала вважати мене людиною третього гатунку. Стосунки стали натягнутими, хоча коли я виходила заміж за Вову, була для неї чи не ідеальною невісткою.

– Виходить, ти займала чуже місце. Через тебе якась талановита майбутня викладачка згаяла свій шанс, – відчитала мене свекруха, коли я вперше розповіла про свою нову роботу.

– Під час навчання я була впевнена, що всю себе присвячую вчительській професії! Я ж дуже любила займатися з племінниками та дітьми сусідів. А потім розчарувалася! Так, таке буває, і не варто через це сильно переживати, – почала тоді виправдовуватися перед нею.

– Через таких, як ти, нормальні фахівці в освіту і не потрапляють, – продовжила обурюватися свекруха щодо колись скоєного мною крадіжки чужого бюджетного місця.

– У нашому ВУЗі, навпаки, був недобір, – засміялася я.

– І все-таки ти пішла не тією дорогою, – підібгала губи Ірина Миколаївна.

Пізніше свекруха натякнула, що колись схвалила вибір сина саме через мій, на той момент майбутній, фах вчителя. По-перше, у педагогів високий моральний вигляд, на її думку.

І по-друге, ця професія колись принесе користь сім’ї. Маючи багато знайомих в освіті, я змогла б без серйозних вкладень підтягнути наших майбутніх дітей з усіх дисциплін.

Адже для друзів завжди діють величезні знижки! Я подумки тряслася від реготу, почувши ці висновки. А вголос тонко дала зрозуміти, що Вові її схвалення не дуже й потрібно.

Пізніше Ірина Миколаївна порівнювала майстрів манікюру з працівницями масажних салонів. Тих самих, які роблять самі знаєте який масаж.

– У вашому салоні масаж не роблять? А то я чула, що якийсь салон закрили за таке. Ти б поміняла роботу, нам проблеми із законом не треба, – якось сказала свекруха знущальним тоном.

Ми з Вовою пояснили, що салони краси і ці сумнівні заклади не мають нічого спільного. Ірина Миколаївна лише зневажливо хмикнула у відповідь. Мовляв, про мою роботу все одно соромно говорити вголос.

Вова без кінця хихотів над міркуваннями своєї матері. А в результаті вийшло, що денна зозуля кукує голосніше нічної, і чоловік тепер розмірковує про мою роботу зовсім інакше.

Головне, я не одразу усвідомила, що до чого. Починалося все більш ніж просто. Якось Вова на нашому ноутбуці знайшов мої фото з інститутського випускного.

– До чого ж ти тут чарівна! Променисто посміхаєшся, очі горять.

– Так, я на той момент була наївною дівчинкою, яка вірить у світле майбутнє, – пожартувала я.

Через деякий час чоловік став цікавитися, чи точно я не шкодую про звільнення з професії. А то за часів навчання з таким захопленням розповідала про неї.

– Вова, що з тобою? Раніше тебе мої кар’єрні перипетії не дуже хвилювали, – здивувалася я.

– Та я просто так питаю. Буває ж, що люди починають шкодувати про ухвалені ними рішення, – відповів він.

У той раз я здогадалася, що чоловік затіяв цю розмову аж ніяк не з цікавості. Але з’ясування стосунків та розстановку крапок над “i” вирішила відкласти на потім, коли я на сто відсотків буду переконана, звідки дме цей несвіжий вітерець.

Вова пішов у міркування про те, як чудово працювати вчителем чи репетитором. Повторив слова своєї маvи про користь такої роботи для майбутньої дитини, і про погану репутацію моєї нинішньої професії:

– Ти розумієш, що пиляти нігті – це не робота? З твоєю світлою головою можна було вибрати щось інтелектуальне.

– Я не відчуваю величезної любові до своєї роботи і колись я її поміняю. Але трапиться це тільки тоді, коли сама зрозумію, чим би хотіла займатися, – відповіла я чоловікові, наголосивши на слові “сама”.

– Швидше б уже це сталося! А то соромно знайомим сказати, ким працює моя дружина, – знову заговорив Вова виразами Ірини Миколаївни.

– Моя ганебна робота манікюршою дає непогану вагу нашому сімейному бюджету, так і передай своїй мамі, – посміхнулася я.

Чоловік знітився, зрозумівши, що я в курсі, хто промив йому мізки. І поки що цю тему більше не порушував. Дуже сподіваюся, що так буде й надалі. Тому що йти на зовсім ненависну роботу для чоловіка і свекрухи в мої плани не входить.

КІНЕЦЬ.