Мені вже за 30, встигла побувати одруженою. Якщо чесно, то це був вкрай невдалий досвід. Напевно, на краще, що дітей та спільно нажитого майна у нас не було, розлучилися швидко і без претензій один до одного.

Мрії про те, щоб жити довго і щасливо, а потім померти в один день, залишилися далеко позаду. Звичайно, я не черниця, після розлучення романи періодично траплялися. Однак нічого серйозного мені не хотілося. Досить, як кажуть, плавали, знаємо.

Раз на тиждень я їздила на ринок за фермерськими продуктами. Вже давно обрала для себе одну точку, де завжди були свіжі овочі та фрукти.

Продавець Федір, молодий чоловік років тридцяти, був сином господарів невеликого, але квітучого господарства. Коли я приїжджала на ринок по продукти, часто безкоштовно пригощав мене то запашним медом, то свіжими ягодами. А одного разу, збентежено, запросив у кіно.

На той день жодних особливих планів у мене не було, тож я погодилася. А потім ми почали зустрічатись.

У Феді мені подобалися його дбайливість та якась обов’язковість. Все, за що він брався, доводив до кінця. Дані обіцянки завжди виконував і не кидав слів на вітер. Саме в цих відносинах я нарешті зрозуміла, що означає бути слабкою та ніжною жінкою поряд із сильним дбайливим чоловіком. І це відчуття мені дуже подобалося.

Ми зустрічалися вже понад рік, і все частіше Федір казав, що нам настав час одружитися і жити разом. Спершу я відмовлялася, а потім подумала – а чому б і ні? Адже з таким чоловіком цілком може вийти гарна та дружня родина.

Я погодилася вийти за нього заміж. Ми запросили моїх та його батьків до мене додому, щоб познайомитись та поспілкуватися за накритим столом.

Батьки Федора виявились простими людьми, які звикли багато працювати. Найважливішим для них було створене їхніми руками господарство – поля, сад, пасіка та невелика ферма.

Витрати та організаційні питання, пов’язані з весіллям, ми обговорили швидко. А потім вирішили, що житимемо з чоловіком у його будинку за містом, а мою квартиру здаватимемо.

Ми вибрали зручну дату для весілля та подали заяву. Одразу почали готуватися до урочистостей. Замовили ресторан та склали список гостей.

Батьки чоловіка обіцяли забезпечити продуктами, мої купили міцні напої та взяли на себе оплату банкету.
Підготовка до весілля йшла своєю чергою. Ми вибрали та купили обручки, сукню та костюм. Замовили фото- та відеозйомку, знайшли чудового ведучого та музикантів, погодили програму.

Загалом день нашого одруження наближався, і все вже було продумано і готове. І тут мій майбутній чоловік сказав, що його батьки запрошують нас до себе у гості.

Мама та тато Федора були в чудовому настрої. Сказали, що збираються розширювати свій бізнес, купити ще землю та найняти робітників. Вони вже все продумали, але хочуть попросити мене про допомогу.

Вони просили мене стати продавцем на ринку замість їхнього сина. Федір відвозитиме мене до міста і забиратиме назад, тому моя машина мені не потрібна.

Мій автомобіль та квартиру ми можемо продати та витратити ці гроші на розширення господарства. Адже колись сімейний бізнес стане нашим, а отже, я теж зацікавлена в тому, щоб він приносив добрий дохід.

Я була шокована. Що робити з моїм життям та майном, батьки Федора вирішили за мене і чекали, що я з радістю погоджусь.

Але щодо цього у мене була своя думка. Я люблю свою роботу, і вищу освіту здобувала зовсім не для того, щоб працювати продавцем. Автомобіль купила сама, і він мені потрібний, щоб їздити у своїх справах.

Продавати квартиру, подаровану мені батьками, заради шматка землі я теж не вважала за потрібне. Все це я прямо сказала батькам Феді.

Не такої відповіді, звісно, від мене чекали. Тому спробували мене переконати. А коли зрозуміли, що свого рішення я не зміню, почали кричати, що дружина має слухатися чоловіка та його батьків, які прийняли її до своєї родини.

Мені дали кілька днів на те, щоби подумати та зробити правильний вибір. У цьому конфлікті Федір зайняв бік батьків. Сказав, що сподівається, що бажання мати сім’ю і кохання до нього важливіше за мою впертість.

Я все обміркувала та скасувала весілля. Адже моя свобода і все, що мені належить – надто висока ціна за те, щоб потрапити до цієї корисливої родини.

КІНЕЦЬ.