Молодша дочка завжди звинувачувала мене в тому, що я віддаю перевагу старшій. Нещодавня ситуація лише посилила наші розбіжності.
Розриваючись між обіцянкою, даною молодшій дочці, і невідкладними потребами онуки, я опинилася перед дилемою: Пропрацювавши в Італії 16 років, я накопичила достатньо коштів, щоб допомогти моїй молодшій дочці та її чоловікові придбати новий автомобіль.
Я пообіцяла їм 10 тисяч євро з цією метою під час свого візиту додому на минуле Різдво.
А ось зі старшою дочкою та її сім’єю виникла непередбачена ситуація, зокрема, пов’язана з моєю онукою Ганною – 19-річною студенткою університету.
Ганна, зв’язавшись із хлопцем із міста, незабаром дізналася, що чекає на дитину. Її хлопець, однокурсник, який працює на півставки, не мав свого житла.
Старша дочка попросила мене допомогти купити квартиру для Ганни та її майбутнього чоловіка, наголосивши, що для молодих важливо закінчити освіту та не повертатися до села.
Почуваючись відповідальною бабусею, я вирішила перенаправити гроші, призначені для машини, на покупку квартири для Ганни. Я сподівалася, що молодша дочка зрозуміє мене, адже йшлося про її племінницю.
Протягом багатьох років я підтримувала обох своїх дочок, збудувавши для старшої великий будинок, а для молодшої купивши та обставивши квартиру.
Машина для молодшої дочки була задумана як додаткова компенсація, оскільки вона завжди вважала, що отримує менше, ніж її сестра.
Проте молодша дочка вкрай негативно відреагувала на мої події. Вона відчула себе зрадженою через порушену обіцянку, звинувативши мене в тому, що я завжди вподобала її сестру, а тепер поширюю це благовоління на племінницю. Вона нагадала мені про мої зобов’язання щодо автомобіля, висловивши своє розчарування і досаду.
Розриваючись між обіцянкою, даною молодшій дочці, і невідкладними потребами онуки, я опинився перед дилемою: чи маю я віддати пріоритет нагальній потребі в житлі для онуки чи все-таки виконати обіцянку про машину для доньки?
КІНЕЦЬ.