Зоя ніколи не втручалася у життя свого дорослого сина.

Олег мав дівчину, стосунки в них були ще зі шкільної лави. Гарна дівчинка – Настя. Зоя знала її, вона подобалася синові, а більше нічого Зої не треба було знати.

Щоправда, кохання у них було якесь дивне – то сварилися, то мирилися, то починали жити разом, то розбігалися. 

– Притираються, – думала Зоя. 

Вона вважала, що так краще за те, як зараз починають жити молодь. Зустрілися, через два місяці відгуляли дороге весілля, за півроку розлучилися і три роки виплачують кредит, який взяли на весілля.

Все змінилося в один момент, Олег прийшов до матері, довго мовчав, а потім зізнався:

– Мамо, здається, я закохався. По-справжньому закохався, життя без неї не уявляю.

– Це ти про Настю? – здивувалася такому зізнанню Зоя.

– Про Настю? – перепитав син, наче не зрозумів про когось мова. – А-а-а, ні, не про Настю.  Я закохався в Оксану. Вона така класна. Розумієш?

– Не розумію, а як же Настя? Ви стільки років разом, – Зоя була впевнена, що син її нелегковажний хлопчик, який ось так просто може кинути дівчину заради іншої. Новина ця не сподобалася Зої, вона давно вже подумки одружила сина з Настею і няньчила їхніх дітей.

– Мамо, – роздратовано сказав Олег. – Настя, Настя! А що ж Настя? Не люблю її. Давно треба було припинити ці стосунки. Думаєш, чому я до тридцяти років так і не одружився? Тому що я не люблю Настю, а вона цього зрозуміти не може. А з Оксаною я готовий іти до ЗАГСу хоч завтра. Вона така…

Олег замовк, а Зоя чекала, коли син продовжить. Але він зазбирався йти.

— Ні, друже, розкажи, яка вона твоя Оксана, — зупинила сина Зоя.

– Вона класна, добра, гарна. Я її люблю.

– Що й немає жодної вади? – єхидно запитала мати.

– Хіба? – посміхнувся Олег. – Мабуть, тобі це буде вада, але я її люблю. Загалом, Оксана старша за мене на два роки і в неї є син семи років. Смішний такий хлопчик. Ти коли познайомишся з ними, побачиш, що вони класні.

Син пішов, а Зоя всю ніч не спала, переживала: Хто вони ці люди? Що вони принесуть у родину Зої? А раптом вона пройдисвітка, обмане сина. Дуже шкода Настю, яка б могла за цей час, який витратила на Олега, вийти заміж і народити дітей. Чому ця Оксана не живе із батьком сина? Значить, не така вона і хороша».

Під ранок Зоя заснула, і снилося їй, що син привів до неї в будинок майбутню дружину, а вона зовсім не така вже й хороша, як розповідав про неї син. Прокинулася Зоя з тиском. Довелося зранку пити пігулки.

У вихідні син прийшов разом зі своєю нареченою та її сином. Виявилося, вона справді приємна жінка, син її вихований, славний хлопчик. Вечір пройшов у приємній обстановці, багато розмовляли, жартували. Зоя заспокоїлася, вирішила, що Оксана буде гарною дружиною для сина.

За півроку молоді оформили шлюб, весілля не влаштовували, відзначили цю подію у кафе з батьками. Свати теж виявилися милими людьми.

Настю, звичайно, шкода було, але головне для Зої – щастя сина. А він був щасливим.

Настя прийшла до Зої приблизно через місяць після весілля Олега. Зоя, звичайно, прийняла її, адже треба залишатися людиною за будь-яких обставин.

Настя пила чай і говорила:

– Окрутила його ця негідниця. Я спочатку думала, ну, погуляє та повернеться. З ким не буває. Писала йому, дзвонила, розповідала про своє кохання, а він, уявляєте, заблокував мене. Тоді я їй написала в соцмережі, що вона псує Олегу життя, що його доля – це я. І вона винна, що в нас не народяться діти.

Я знаю, що вона приворожила Олега. Інакше навіщо йому жінка із дитиною. Могли б своїх дітей народити та жити щасливо. Розумієте, вона цією ворожбою зіпсувала йому життя. Коли він прозріє, то вже нічого вдіяти не зможе. Треба змову зняти, чим раніше, тим краще. Я до вас прийшла, щоб вона вас не приворожила.

– Настя, ну що ти як стара бабуся, яке приворожила? Вони просто люблять одне одного, – поблажливо відповіла Зоя.

– А-а-а, ось бачиш, тебе вона вже приворожила, – раптом перейшла на ти Настя. – Сходила б краще до церкви, свічку поставила. Інакше далі ще гірше буде.

Зоя абияк випроводила Настю з дому. Настя ще в під’їзді сварилася, що на всю родину Зої Оксана щось зробила, і вони не бачать очевидних речей.

Зоя, звичайно, не вірить у все це, але чомусь спілкування з невісткою звела до мінімуму.

КІНЕЦЬ.