Поки всі боя ться і цураються циганок, я маю історію про те, як одна циганка буквально змінила все моє життя і життя мого синочка.

Коли народилося моє маля, стосунки з чоловіком чомусь почали різко псуватися, а коли синові виповнилося 2, ми вирішили розлу читися.

Офіційна зарплата чоловіка була смішною, а аліментu – ще смішніше.

Він жив на сіру зарплату, а нам від неї – шиш з маслом. Загалом, після розлу чення нам доводилося несолодко.

Якось до мене постукала циганка.

Вона попросила допомоги, а я не змогла їй відмовити, тому що вона мала дитину на руках.

— Ви не бійтеся, що я наврочу чи щось вкраду, — сказала вона, — це все стереотипи.

— Вкрастu в мене нічого, а в забобони я не вірю, — сказала я. Я віддала циганці величезний пакет із дитячим одягом, з якого мій син виріс, і маленький з одягом для неї, який я не носила.

Вона спитала, як мені мені віддячити, а я стояла, нічого не могла придумати.

Тут циганка підійшла до мого сина в ліжечку і прошепотіла йому щось.

— Це для загального кохання, — з усмішкою сказала вона.

Я тоді не повірила, що це якось відіб’ється на моїй дитині, але дарма. Мого сина зараз 28, і він загальний улюбленець скрізь, куди б він не йшов.

Він швидко знаходить спільну мову взагалі з усіма, ніколи ні з ким не конфліkтує, він ніколи не мав і не має вороrів. Ось таке диво з нами сталося за мій добрий мінімальний вчинок. І нічого циган цуратися…

КІНЕЦЬ.