На день народження, який мені організували дочка з невісткою, прийшла і моя сестра Надійка. Живемо ми в одному селі. Ми дуже мило посиділи. Всі дарували невеличкі, але потрібні подаруночки, а я тішилась, як мала дитина. Але радість тривала до того часу, поки я не відкрила пакет-подарунок від Надійки. Як тепер я повинна на це реагувати? А найголовніше, ось-ось таке свято буде і в сестри. Мені дарувати щось подібне, чи буди добрішою?

Моя двоюрідна сестра завжди виділялась доброзичливістю, ну а в цей раз так точно перевершила всі мої очікування.

Так склалась доля у моїх батьків, що я була єдиною дитиною у них. З самого малечку мені завжди прививали сімейні цінності і любов до моєї рідні.

Тато не раз мені наголошував на тому, що рідні завжди мають триматися купки, і бути корисними при потребі.

Так я і горнулась до Надійки, бо вона була єдиною моєю двоюрідною сестрою по татовій лінії.

І хоч Надя не завжди з радістю сприймала наше родичання з нею, проте я своїм прикладом завжди давала знати про те, що ми не чужі одна одній люди.

Як і я, так і Надійка, своє сімейне життя облаштували у сільській місцевості.

Щоправда, моя сестра завжди жила заможніше від мене, адже в неї чоловік працював тоді головним енергетиком на заводі, а Надійка все життя в торгівлі.

Та моя сім’я сильно відрізнялась від Надійчиної, ми завжди жили скромно, але в любові і злагоді. Чоловік мій працював поштарем, а я вчителем у нашій сільській школі.

Виховали ми двох дітей і давали їм все, що могли, щоб вони мали в житі більше, аніж змогли досягнути самі.

У Наді також син і дочка, зараз вони на престижних роботах.

Син зайняв місце батька, а дочка займається фармацевтикою.

Моя ж доця обрала шлях вчителя, а ось син займає керівну посаду і живе куди заможніше, ніж я собі уявляла. Та скоро у мене ювілей, така дата вже сім-десять років.

Важкі часи, тай грошей нема на великі святкування.

Хоч ми і не замовляли ресторан, бо зараз не до того, все ж таки дочка з невісткою вирішили мені зробити свято і накрити стіл.

На це свято я покликала найрідніших мені людей, були мої діти, а також прийшли неочікувано для мене, мої дві однокласниці, які подарували мені дуже гарну постільну білизну.

Надійка прийшла сама, щось там її дітям не виходило, а чоловік щось себе не дуже добре почував. Прийшла Надійка з пакунком. Я й спочатку не заглядала, що там, бо якось було не до того.

Ми собі так гарно посиділи, згадували нашу молодість.

Діти ділились своїм дитинством, проведеним із нами. Одним словом, я була дуже задоволена і щаслива, що маю таку родину і друзів, а це означає, за словами мого батька, що я дуже багата з цього приводу.

Я впевнена, що всі були задоволені, бо я в цей день себе почувала дуже емоційно піднесеною.

На другий день ми з дочкою розглядали подарунки і я просто була здивована, коли розкрила пакет, який мені принесла Надійка.

Там були: пачка макаронів, гречки і банка олії.

Я навіть не знала, як мені реагувати на такий “прояв любові”.

Невже таким чином Надійка хотіла мене “опустити на землю” і нагадати про моє скромне життя?

Чи то в сестри з фантазією щось не так? Та й я вже не знаю що і думати…

Скоро і в Наді день народження, що мені купити їй такого, щоб подарунок запам’ятався?

Джерело