Скільки проблем виникає в житті через те, що не можеш почекати, чи потерпіти – з цим у наших жінок, як правило, перебір (їх всепрощення часом і зменшити не завадило б), а ось саме – почекати. Не розлютитися тут же, коли начальник у справі відчитав. Не відповісти цю секунду, коли нахамили в магазині або в транспорті.

Не дзвонити чоловікові, який не проявляє до тебе інтерес. Не поїхати через годину після сварки миритися до коханого, який сам завинив. Не накричати у відповідь, коли чоловік без попередження на підвищені тони перейшов. І ще багато чого “не”, тому що, коли ти молода, емоцій і гоpмонів – через край, а любові до себе мало. Джерело

Коли ти стаєш зрілою особистістю, навіть ті, кому колись вдавалося вивести тебе з себе, відзначають: “Ну, у тебе і витримка!” А ти вже не знаєш, радіти цьому чи засмучуватися. Тому що, з одного боку, витримка – однозначно не ознака молодості, а, з іншого боку, іноді отримуєш неможливий кайф від того, що вмієш керувати собою, що самодисципліна – не порожнє слово, і ти таки можеш це.

У вашому житті, напевно, бувало або буває щось подібне. Написала одну гнівну смс, хочеться ще вісім навздогін настрочити і все пояснити. Посварилася по телефону з кимось близьким, розпирає тут же передзвонити і висловитися до кінця, і дзвонити до тих пір, поки твій номер не заблокують.

Не відкрив молодий чоловік двері, будеш дзвонити в дверний дзвінок до тих пір, поки міліцію не викличуть. Відправила останнім прощальний електронний лист, а потім ще три ще більш прощальних, а через два дні – один мировий.

Мамі все висловила, пішла з дому, на завтра ввечері повернулася, бо квартиру зняти – зовсім не казка. Вирішила з чоловіком розлучитися, заявою в запалі пригрозила, а через день прийшла гроші на чоботи просити.

Грюкнула дверима в кабінеті начальника, через півгодини принесла заяву на звільнення, ніч проплакала і вранці погодилася на понаднормову роботу не зі своєї посади. Тим самим вбила все досягнення від першого кроку, втратила самоповагу і показала себе вкрай неврівноваженою особою. Зупинитися б тоді …

Припинити потік свідомості, коли бушують урагани в душі, дуже важко. Це високий клас – таке управління собою Той, хто може в потрібний момент просто сказати собі: “Стоп!”, Однозначно здатний виграти будь-яку вiйну і будь-яку партію.

Вам вибирати, що вам допоможе: рахувати до десяти чи розбити свій мобільник, якщо рука так і тягнеться набрати номер. Або піти поревіти у ванній. Або вийти на вулицю і обійти свій район разів п’ятнадцять. Або віджатися від підлоги п’ятдесят разів. Або ще купа способів, щоб привести себе до тями – в почуття власної гідності.

Одного разу в житті настає час, коли ти розумієш, що твоє буде твоїм, і разом з цим приходить спокій. Ти починаєш ясно усвідомлювати, що кращий вибір може бути далеко не тим, який доля тобі підкидає зараз. Що якщо з якогось приводу хочеться плакати, то це варто робити відразу ж, але всі листи і смс відправляти вранці (якщо на світанку на вулиці не наступить світанок в душі).

Що за твоїми тридцятьма п’ятьма роками, будуть і тридцять шість, і тридцять сім років … І життя не зупиниться: і чоловік гідний зустрінеться, і діти народяться, і робота буде по серцю.

Схоже, вміти почекати – чи не головний секрет щастя. Не брати перший-кращий варіант, а взяти саме той, про який мріяла, не ляпнути перше, що спало на думку і про що пошкодуєш, а сказати влучно, тонко і в точку – і отримати справжнє задоволення від того, що змогла витримати і yразити ціль. Тому що правильне рішення – така страва, яку найкраще подавати холодною.

Ви можете заперечити: “А як же емоційний інтелект, якщо свої емоції пригнічувати?”. Не пригнічувати, а усвідомлювати їх і управляти ними, відповідно, допомагати мисленню. Рідкісні рішення, прийняті зопалу, бувають ефективними. Емоційний інтелект – це точно не істерика.

І, найголовніше, твоя витримка наpоджує повагу до тебе. Це те, чого напевно варто в житті вчитися!

КІНЕЦЬ.