-Васильку, подивись яке плаття гарне! – крутилася перед чоловіком Рита у новій сукні.

-Ти знову нову сукню купила? – зітхнувши, запитав Василь. – З грошима і так не дуже, а вона знову вбрання собі купує!

-Ну так! – радісно відповіла Рита, продовжуючи крутитися і кокетувати.

-А з їжі ти що купила? – запитав Василь.

-Йогурт, – відповіла щаслива Рита.

-І все? – здивувався Василь. – А вечеряти ми чим будемо?

-Йогуртом! – відповіла Рита. – Він корисний і поживний!

Василь закотив очі і тяжко зітхнув.

-Я чоловік і йогурт для мене не їжа, – намагаючись зберігати спокій, сказав він.

– Мені потрібна нормальна гаряча їжа з м’ясом. Ну чи з рибою.

-У мене грошей на твоє м’ясо не вистачило, – відповіла Рита. – І взагалі, я дівчинка і не зобов’язана тягати сумки з їжею! Хочеш м’ясо – купи сам!

Василь раптом взяв куртку і швидко вибіг у двері.

Рита так і застигла біля дзеркала.

А пішов він, виявляється, до мами. Повечеряти…

-Що, знову їжі в хаті ніякої немає? – запитала його мати, коли він сидів і наминав тушковану картоплю з м’ясом.

-Угу, – з повним ротом відповів Василь. – Вона йогурт на вечерю купила і… Нову сукню.

-Розбалував ти її, – похитала головою мати. – Дружина, насамперед, повинна дбати про чоловіка, а вже потім про своє вбрання. Гаразд, я сама з нею поговорю.

-Угу, – погодився Василь. Він був радий, що йому самому не доведеться розмовляти з Ритою на цю тему.

Наступного дня Інна Георгіївна прийшла до Рити, коли Василь був на роботі.

Рита тим часом писала план проведення весілля. Вона навчалася в інституті і підробляла тамадою на весіллях. Після успішного весілля у своєї подруги, у неї з’явилися замовлення від інших друзів та знайомих.

До кожного весілля вона готувалася ретельно, намагалася продумати все до дрібниць і щоб весілля були не схожі одне на одне. Тому що гості часто були з однієї компанії.

-Привіт, Риточко, – ласкаво привіталася Інна Георгіївна. – Чим займаєшся, не заважаю тобі?

Рита привіталася, запитала про її здоров’я і запевнивши, що вона їй не заважає, запропонувала випити чаю.

-Риточко, – почала розмову Інна Георгіївна. – Учора Василь приходив, він був дуже голодний. Сказав, що у домі ніякої їжі немає. Ти нічого не готуєш, чи що?

-Аа, зрозуміло, – посміхнулася Рита.

– А він не сказав, чому у нас в домі їжі немає?

-Сказав, – відповіла свекруха.

– Каже ти сукню нову купила, а на їжу грошей не лишилося.

-А він не сказав, які гроші у мене мали залишитися? – запитала у неї Рита.

– А то він уже третій місяць мені жодної копійки не дає, живемо на гроші, які я з весіль отримую. А сукню нову я купила, бо не можу в тому самому вбранні кожне весілля вести.

-Як не дає? – здивувалася свекруха.

– А куди ж він свої гроші діває?

-Мені теж хотілося б це знати, – замислившись, відповіла Рита.

Він завжди уникав розмову, варто було їй заговорити про гроші.

-Це ти його розбалувала, – сказала Інна Георгіївна. – Чоловіка треба в строгості тримати. Ну гаразд, я з ним поговорю…

Увечері Василь знову прийшов вечеряти до мами. Інна Георгіївна одразу розпочала розмову.

-Я сьогодні розмовляла з Ритою. Ти чому їй грошей на продукти не даєш? І хто платить за квартиру?

-Ой, нажалілася вже, – скривився Василь. – Їй тільки дай, а вона вбрання собі накупить! На вбрання гроші є, от нехай і на їжу знаходить. А за квартиру я не повинен платити, вона у моїй квартирі живе, ось хай свій внесок і робить.

Інна Георгіївна почервоніла і почала сваритися на сина:

-Ти чоловік, а живеш за рахунок дружини! Правильно вона робить, що йогуртом тебе годує. З таким підходом тебе кульбабами годувати треба, а не м’ясом! І квартира ця не твоя, а моя! А ти, дивлюся, добре влаштувався. Точно, як свій батько – копія!

Із чоловіком, батьком Василя, Інна Георгіївна розійшлася, коли синові було 5 років. Теж від нього ні грошей, ні допомоги, тільки тягарем був. А тепер ось Василь так поводиться.

Василь закліпав очима. Він сподівався, що мама Риті все висловить, а вона перейшла на її сторону.

-Ну, і де твої гроші? – говорила до нього мати. – На що ти їх витрачаєш?

-Я не витрачаю, – гордо відповів Василь. – Я збираю. Машину хочу купити. Тільки я на тебе оформлю, гаразд? А то мало що, раптом з Риткою розлучимося, доведеться машину з нею ділити.

-Який же ти таки є, – гірко відповіла Інна Георгіївна. – Весь у свого батька. Якщо ти й надалі так думатимеш, то Рита й справді від тебе піде.

-А я нікого не тримаю! – хмикнув Василь.

Через два місяці Рита таки пішла від Василя.

Утримувати чоловіка тільки тому, що вона живе в його квартирі, якось не вкладалося в її голові. Це вже не шлюб, а комерційні стосунки.

-Іди, іди! – кричав їй услід Василь. – Може знайдеш собі такого недолугого, який твої йогурти їстиме! А я собі нормальну дружину знайду, яка вміє готувати!

Нормальну дружину він знайшов, та тільки її, так само як і Риту, утримати не зміг. Потім ще знайшов… І ще…

-Усі жінки тільки грошей хочуть! – скаржився Василь другові, який, як і він, був у вічному пошуку тієї самої єдиної.

Мабуть тієї, яка буде його утримуватиме.

-Їм моя хата і мої гроші потрібні. А мені з них ніякої користі. Домашні справи вони й так мусять робити, це їхній обов’язок!

А Рита закінчила інститут, але за фахом працювати не стала.

Їй було набагато цікавіше проводити весілля, ніж займатися економікою.

На одному з весіль вона познайомилася з цікавим, близьким їй характером чоловіком.

Тепер вони разом займаються організацією свят і готуються провести найважливіше весілля. Своє весілля…