Моя подруга нещодавно пережила дивне побачення. Вони зустрілися у парку та пішли гуляти. Коли хлопець запропонував посидіти у старому напівзруйнованому кафе, вона була вражена.
Моя подруга Аліна нещодавно пережила дивне побачення.
Я застерігала її від зустрічі із Глібом, з яким її познайомила знайома. Але, незважаючи на мою пораду, Аліна погодилася з нею зустрітись.
Вони зустрілися в парку і пішли гуляти вулицями. Коли Гліб запропонував посидіти у старому напівзруйнованому кафе, Аліна була вражена.
“Я ніколи не ходжу в такі місця, боюся отруїтися!” – Вигукнула вона.
Пізніше Аліна запросила нас із чоловіком приєднатися до них у барі.
Під час розмови ми відчули, що із Глібом щось не так.
Щоб допомогти Аліні втекти, я покликала її до себе додому, нібито на допомогу, адже мені було погано.
Ніч загострилася, коли Гліб подзвонив Аліні з якимось проханням о третій годині ночі, що вона визнала недоречним і проігнорувала.
Мій чоловік, не в змозі кинути Гліба, зрештою привіз його до нас додому. Невдовзі ми довідалися, що на Гліба напали і пограбували біля його будинку після побачення.
Знайомий Аліни звинуватив її, але вона захищалася, посилаючись на дивну поведінку Гліба та його небажання витрачати гроші. “Це огидно, що він нізащо не платив!” – стверджувала Аліна.
За ранковою кавою мій чоловік розповів, як йому довелося везти Гліба додому на таксі.
Там дорогою він і дізнався про напад. Це невдале побачення засмутило Аліну, а її подруга та Гліб несправедливо звинуватили її за зарозумілість. Такі повороти життя…
КІНЕЦЬ.