Без зайвого галасу я забрала дітей, зібрала речі та поїхала. Тамара Миколаївна просила у мене вибачення, звинувачуючи себе у вчинку сина.

Після весілля ми з чоловіком вирішили жити з його мамою, Тамарою Миколаївною – жінкою доброю та розуміючою. У нас був особливий зв’язок, як у матері та дочки, ми жодного разу не посварилися за всі роки нашого спілкування.

Тамара Миколаївна була відданим вчителем. Але одного разу взимку внаслідок нещасного випадку вона зазнала важкої травми спини.

Шлях до одужання був дорогим, але ми були сповнені рішучості. Щоб полегшити наш фінансовий тягар, мій чоловік Тарас вирішив працювати за кордоном.

Озираючись назад, я підозрюю, що це просто був привід, щоб виїхати. Сусідка Алла допомогла Тарасові знайти роботу за кордоном. Він був відсутній три місяці, щотижня відправляючи додому гроші на лікування своєї матері. Зрештою, вона відновила рухливість, і Тарас повернувся додому.

Але він був уже іншим – відстороненим та холодним. І невдовзі він оголосив про черговий від’їзд. Його повернення за півроку зруйнувало наш світ.

Він привіз Аллу – помітно вагітну – і зізнався мені в давній любові до неї . Біль був нестерпним. Без зайвого галасу я забрала дітей, зібрала речі та поїхала.

Тамара Миколаївна просила у мене вибачення, звинувачуючи себе у вчинку сина. Але я не тримала на неї зла.

Відповідальність за вчинок мого чоловіка він ніс сам.

КІНЕЦЬ.