До того часу, як я вийшла заміж за свого чоловіка, свекруха моя мені дуже подобалася і я правду про неї кажу.

Вона не втручалася в наші стосунки, на той час, ніколи не чіпала свого сина, навіть коли ми рік жили у цивільному шлюбі без розпису, вона ніколи не лізла до нас.

Ми з Михайлом орендували квартиру, були бідними студентами, що з нас було взяти?

І зайняті постійно ми були обоє – навчання, робота, чоловік тільки і міг викроїти якусь хвилинку, щоб поспілкуватися зі своїми батьками по телефону. А в гості до них приїхати – це взагалі недозволена розкіш.

Весілля, як такого, у нас з Михайлом не було, та ми особливо і не засмучувалися: після навчання треба було назбирати грошей для бізнесу, а не кидати їх на вітер.

Мій чоловік разом з його вірним другом відкрили свій автосервіс: буквально з гаража почали, потім орендували бокси, розкрутилися, зараз вже є і мийка своя там є, і шиномантаж, і невеликий магазинчик із запчастинами.

Достаток є тепер у нас, квартира, хоча вона ще в кредиті, але теж є, і наш улюблений маленький п’ятирічний синочок.

Все, начебто, добре складалося в нас, у чоловіка навіть купа вільного часу останнім часом з’явилося, адже бізнес ж разом з другом, завжди домовляються на відпочинок, про гарний графік без перенавантажень усіх, але саме через цей вільний час і почалася вся ця досить таки непроста ситуація.

Тепер мій чоловік при грошах і живе спокійно, а значить його батьки вважають, що він повинен часто бувати у них, в усьому їм допомагати, адже їм є що у нього взяти.

Але чоловік тоді залишається ночувати у них і починається його обробка, як би дивно це не звучало.

Чоловік вже тоді, після розмови зі своїми мамою й татом, дає їм різні обіцянки на все, що вони просять у нього, які потім як хочеш – але виконати зобов’язаний. А Михайло мій людина слова!

Свекруха це дуже добре знає і починає: ось на ремонт гроші потрібні, а ще на дачі паркан покосився, приїхав би ти, синку, поправив, адже, крім тебе, більше нікому. Ну і тому подібне, прохання не закінчуються ніколи.

Найгірше, після цих візитів до мами, наші сімейні плани усі зовсім руйнуються.

Заплануємо на пікнік з’їздити відпочити – чоловікові треба їхати на дачу. Вирішили в оптовому продуктами запастися – чоловік їде в будівельний магазин, щоб привезти за наші гроші батькам плінтуса з шпалерами.

Планували похід в парк всією сім’єю заради нашого сина, адже він постійно просив про це – маму Михайла потрібно звозити до лікаря.

Дід, свекор мій, сам везти не хоче, тому що терпіти не може всі ці поліклініки та лікарні, там великі черги, довго чекати потрібно, та й захворіти зайвий раз він зовсім не хоче.

А з часом у свекрухи стали рости апетити і потреби, і навіть годинний приїзд до рідної домівки додає масу проблем.

А ось при мені, якщо чоловік з мамою говорить по телефону, він може сказати їй тверде «ні», бо добре знає, як я дивлюся на все це. Тому вона його до себе і викликає під будь-якою причиною.

Я б слова не сказала, якби батьки були старі і у них не було б можливостей зовсім, але свекру моєму 63, а свекрусі навіть 60 років немає, вони міцні та ще бадьорі, можна сказати люди в доброму здоров’ї.

Я до батьків чоловіка не їду, та й вони мене не кличуть майже ніколи, лише на великі свята, знають, що при мені всі їхні плани зіпсуються.

Тим більше, їх примхи стали позначатися вже на роботі їхнього сина: чоловік мій постійно у друга просить більше вільного часу для батьків. А той уже й сам став ображатися за це, що він більше працює, адже він теж хоче відпочити, а контроль на сервісі не можна послаблювати.

Ще трохи і друзі посваряться, і всі справи підуть погано. Я намагалася це донести свекрусі по телефону, але вона вважає, що я перегинають палицю і просто вередую і хочу, щоб всі жили за моїми правилами.

Каже: «Це твій чоловік? Але наш син! Ми теж маємо право на його допомогу і увагу до себе».

Так думаю, що треба якось хитро чоловіка відвадити від цих поїздок, нехай він їде тільки в серйозних і потрібних лише випадках. Тільки як це зробити?

Чому ще доволі таки молоді батьки усю роботу свою перекладають на плечі сина? Він тепер що, постійно має бавити їх, як малих дітей?

КІНЕЦЬ.