Я розлучилася з чоловіком після року перебування у декреті. Більше не могла так жити. Дивно, як змінюються деякі люди, коли їм дістається трохи влади та відповідальності. Дехто перетворюється на справжнього тирана.

Ніколи б не могла припустити, що мій дбайливий і щедрий чоловік перетвориться на жалюгідну і мерзенну істоту.

Одразу після виходу в декрет чоловік сказав, що тепер він буде відповідальним за сімейний бюджет, оскільки я більше не приносила грошей до сім’ї. Ні, якісь мізерні виплати від держави я отримувала, але вони повністю йшли на доньку.

Мені доводилося просити в нього гроші на найнеобхідніше. Після пологів потрібно було купити спеціальні прокладки, але чоловік дозволив купити найдешевші. Вони протікали, то був кошмар. Попросила подругу принести вату. Мені соромно було розповідати тоді подрузі про те, навіщо вона мені була потрібна.

Потім почалися проблеми із годуванням. Чоловік мотав мені нерви, зникло молоко. Довелося дитину годувати сумішами.

Якось дуже захотілося вареного згущеного молока. Купила та з’їла третину банки. Господи, який скандал закотив чоловік через цю банку згущеного молока. Мовляв, у нас у холодильнику лежала звичайна банка молока. Ця банка і стала останньою краплею.

Наступного дня я взяла дитину, речі та втекла до подруги жити. Далі нескінченна низка зустрічей з юристом та судових розглядів. Розлучилася та вибила з нього аліменти. Рано вийшла працювати.

Вже минуло понад півтора року з моменту розлучення. Колишній жодного разу не відвідав доньку. Мабуть, не дуже ми йому потрібні були. Навіщо він тоді влаштував побутовий кошмар для мене? Адже можна було прямо сказати, що він нікого з нас ніколи не любив.

Я зараз дивлюся на те, через що мені довелося пройти… Докоряю себе за те, що одразу від нього не втекла. Навіщо терпіла цілий рік?

КІНЕЦЬ.