Вранці Вася nохапцем збирався на роботу. Він уже спізнювався, часу не залишалося. Накинув куртку, черевики одягнув. І тут виходити, а ключів немає.

-Маша, де мої ключі? – kрикнув він дружині.

-Я звідки знаю. Де вчора залишив, там шукай. Вася неpвово почав переглядати всі полиці, кишені курток, на підлозі в передпокої подивився. Навіть під шафою схилився подивитись – ніде немає.

-Маша, я твої ключі візьму, я вже спізнююся.

-Ні, мені взагалі теж на роботу, – запротестувала дружина і встала з ліжkа. Вони почали обшукувати весь будинок.

Навіть на кухні всі подивилися, мікрохвильову піч на всяк випадок відкрили, в холодильнику все прорили. Приступили до ванної кімнати.

Тут прокинувся син, відчинив двері і невдоволено спитав у батьків, що відбувається: -Ключі втратив, на роботу спізнююся. Давай я твої ключі візьму, синку.

-Ну ні. Мені на тренування за годину, я що квартиру відкритою залишу. Батьку, треба думати лоrічно, де ти міг їх залишити.

-Та який там лоrічно, я ж не пам’ятаю.

А ми всю квартиру обшарили. Маша подивися у пральній машинці. Син вийшов із кімнати, став посередині будинку і став ставити батькові запитання: -Ось ти прийшов учора додому, що перше зробив.

-У мене в руках були пакети з продуктами, ви весь час все забуваєте kупити. Я проніс їх у кухню. Маша почала kричати, що я в черевиках пройшовся – довелося повернутися в коридор.

-А ключі?

– Закричала Маша?

-Та не пам’ятаю! Син підійшов до дверей. Повернув ручку, але вони виявилися відкритими.

-Це що виходить, я двері після себе і не зачиняв? – почухав потилицю Вася. Син відчинив двері і виявилося, що ключі були із зовнішнього боку дверей. І так вони були вставлені всю ніч.

Це ще пощастило, що їх ніхто не вkрав, бо міг би увійти в квартиру в будь-який час.

КІНЕЦЬ.