Майже два роки зустрічався з дівчиною і нарешті вирішив зробити їй пропозицію. Вона була на сьомому небі від щастя, а ось моя мама засмутилася. Я єдиний син, тож вона до мене дуже прив’язана.

-Як ми без тебе жити будемо, адже ти йдеш в іншу родину, – сумно сказала мама.

-Ну мені вже 26 років, настав час свою сім’ю створювати, – відповів я.

Мама неохоче розмовляла зі мною про весілля, вдавала, ніби її це не цікавить.

У день весілля, коли настала мамина черга казати тост, вона влаштувала цілу драму. Вийшла до центру зали з келихом ігристого, взяла мікрофон і почала плакати.

-Денісе, я досі не можу уявити, як житиму без тебе, наш будинок спорожніє, – сказала мама.

– Тепер ти йдеш до іншої сім’ї, для мене це велика трагедія!

-Яка трагедія? Це свято! Ваш син одружується, – перебив її ведучий.

-Ні, ви не розумієте, я його просто від серця відриваю, – продовжила мама.

-Жанно, бережи мого сина і не смій розбивати йому серце, інакше пошкодуєш!

Гості були трохи шоковані її загрозами у бік Жанни. Я теж більше не міг терпіти цей цирк, тож підійшов до мами, забрав у неї мікрофон і міцно обійняв.

Я розумію всі її емоції, але не обов’язково так поводитися. Зробила з весілля поминки на моє юнацтво!

КІНЕЦЬ.