Кілька років тому я дізналася, що в мого чоловіка був любовний зв’язок, в результаті якого народилася дитина. Викриття прийшло через повідомлення у соціальній мережі від його коханки, яке я випадково прочитала першою.

Спочатку мій чоловік заперечував батьківство дитини, стверджуючи, що ледь знайомий з цією жінкою.

Через 4 роки я таки докопалася до істини і підтвердила, що дитина, якій зараз 5 років, дійсно його. Хлопчика усиновив нинішній чоловік тієї кохнки, а мій чоловік відмовляється визнавати його, стверджуючи, що у дитини вже є батько.

Це відкриття стало для мене емоційним випробуванням, особливо, якщо врахувати, що я дізналася також про характер інтрижки і образливих висловлювань чоловіка на мою адресу.

У нас двоє синів – 7 і 5 років. Я вважаю, що для них важливо знати про зведеного брата і мати з ним хоч якісь відносини. Я зустрічалася з хлопчиком і його матір’ю, і, незважаючи на обставини, я відчуваю до них симпатію.

Мати відкрита до майбутнього спілкування між дітьми, але хоче почекати, коли її синові виповниться 18, щоб той міг прийняти власне рішення.

Я теж розриваюся між тим, коли і як знайомити дітей. Мене турбує, що занадто довге очікування може призвести до образ або непорозуміння між ними.

Однак організувати зустріч зараз – непросто, оскільки ми живемо в різних містах. Поки що я розмірковую про те, в якому віці і в якій обстановці слід проводити таке знайомство, якщо воно взагалі має відбутися?

КІНЕЦЬ.