У однієї жінки було дві дочки, вона їх дуже любила, але молодша дівчинка, народилася слабенькою і часто xворіла. Старша сестра її шкодувала, доглядала, як могла і настільки, наскільки дозволяла мати.

Наближався Різдво, якось під час прогулянки, старша сестра помітила, як молодша пильно вивчала вітрину дитячого магазину з іграшками.

Яскраво сяяли гірлянди, чого тільки не було на вітрині, але простеживши за поглядом дівчинки, стало зрозуміло, що та запримітила найдорожчу ляльку, яка тільки була там представлена.

І в той момент, дивлячись на дівчинку захотілося старшій сестрі подарувати її їй, але де ж взяти грошей, мама звичайно ж буде проти цієї ідеї. Жили вони більш ніж скромно.

І тоді дівчинка почала відкладати гроші з обідів і невеликих кишенькових витрат, а напередодні свята зібрала все і пішла в іграшковий магазин.

За цей час ціна ляльки трохи підросла, в той день продавець хотів поставити цінник на іграшку ще вище – лялька ця була найкрасивішою в його магазині, і він збирався цим скористатися.

Доброго дня! – раптом пролунало з-за прилавка. Маленька дівчинка стояла і пильно дивилася на нього, перебираючи в руках кілька купюр – я хочу придбати он ту велику ляльку в гарній червоній сукні.

А скільки у тебе є грошей? – поцікавився продавець.

Ось, візьміть, – на прилавок лягли купюри, яких хіба що вистачило б на невелику книжку, що і хотів спочатку запропонувати продавець, але зупинився … – і ось ще, – на стіл посипалися весело дзвякнувши кілька монет. Це все, що у мене є … будь ласка … ця іграшка для моєї сестрички на Різдво, вона так зрадіє цьому подарунку.

У чистих блакитних очах дівчинки заблищали сльози, чоловік не став рахувати гроші, а попрямував до вітрини і вручив ляльку дівчинці.

Тримай, і, привітай її зі святом і від мене теж!

Коли двері за дитиною закрилася, він втомлено присів біля своєї красивої різдвяної вітрини, а думки його відлетіли далеко далеко на багато років назад, коли він ще маленьким хлопчиком відвідав один з таких же іграшкових магазинів, він марив красивим білим вітрильником, що стояв на полиці ось вже другий місяць, але сім’я його ледве зводила кінці з кінцями, одного разу батькові нарешті вдалося добре заробити, в той вечір він підкликав до себе свого єдиного сина, поклав йому на долоню кілька монеток і сказав:

Ось, візьми, це тобі на морозиво.

Маленький хлопчик ще не знав ціну грошам, що їх може бути багато, а може і шалено мало для певних покупок, щасливий, він кинувся в магазин іграшок, висипав на прилавок всі свої монетки і показав на вітрильник.

Продавець перелічив монетки і похитав головою, мовляв немає, тут не вистачає грошей на покупку.

Будь ласка, – благав хлопчик – я буду приносити вам кожен місяць стільки ж, я знайду спосіб заробити грошей ще.

Але той був непохитний, а потім хлопчик побачив свою жадану іграшку на полиці однокласника, щогла його похилилась, з палуби стирчала якась палиця. Вид корабля був дуже жалюгідним, що вказувало на те, що він не цінував той «скарб», який потрапив йому в руки, як це робив би хлопчик.

Минуло кілька днів, двері магазинчика сіпнулася, дзенькнув дзвіночок, почулися кроки, в магазин зайшла жінка, вона несла в руках ляльку, що подарував він недавно своїй юній відвідувачці.

Я сьогодні виявила цю ляльку, з нею грала моя дочка. Вибачте, але ми не можемо собі дозволити прийняти такий подарунок.

А я не можу взяти її назад, – відповів продавець іграшок

Чому ж?

Тому що ваша дочка заплатила за неї найдорожчу ціну – віддала все, що у неї було.

Тихо падав сніг, жінка вийшла на вулицю, а там її чекали дочки, одна сиділа в інвалідному візку, скільки ж радості було в її очах, коли мати вручила їй іграшку, та дбайливо притиснула її до грудей і посміхнулася.

Сніг рипів під ногами, продавець іграшок проводжав їх поглядом, тепер то він точно спокійний за долю найкрасивішою ляльки в магазині – вона в надійних руках!

КІНЕЦЬ.