Причиною розлучення двох люблячих людей може бути будь-що. Найчастіше до цього призводить зрада або батьки, які не розуміють, що в чужі стосунки не варто пхати свій ніс. У моєму випадку причиною розлучення стали звичайні ревнощі.

Ми із Денисом прожили разом 8 років. Я дуже любила цю людину і була до неї дуже прив’язана душею. Ми не були розписані, але стати справжньою сімʼєю нам це не завадило. За ці роки у нас народилося двоє дітей.

Денис був працьовитим і дбайливим чоловіком, як то кажуть, добрий сім’янин. Але в його характері був один величезний мінус: він був дуже ревнивою людиною.

Ревнощі переходили всі кордони. Він стежив за мною, контролював телефон, намагався робити так, щоб я не виходила з дому одна.

Але найбільше мене виводило з рівноваги те, що він ревнував навіть до жінок та родичів. Якщо я довго була у батьків, це означало, що вони потрібні мені більше. Якщо я зближалася у спілкуванні з кимось із колективу, то обов’язково мене ця людина мала навчити чомусь поганому. Загалом проходу чоловік мені не давав.

Вперше з його ревнощами, що призвели до справжнього скандалу, я зустрілася ще на першому році спільного життя. Ми поїхали у гості до моїх родичів. Це була двоюрідна тітка. Все було чудово, доки не прийшов додому її син. До цього Денис з ним не був знайомий, тому що Олексій тільки-но повернувся з армії.

Для мене це була зустріч із троюрідним братом, якого я давно не бачила. Звичайно, я ставила йому багато запитань, цікавилася його життям. Мені було це справді цікаво.

Денис же розглянув нашу зацікавленість одне одним як спілкування між чоловіком та жінкою. І вже тоді, коли ми сіли в машину, щоб повертатися додому, він став сам не свій. Він кричав, говорив негарні слова. Вердикт був таким: нема чого тобі з ними спілкуватися.

Після народження сина він взагалі вирішив обгородити мене від усього світу. Це стосувалося і моїх батьків.

До них ми приїжджали лише разом і лише один раз на місяць. “У тебе своя сім’я, тобі вдома нема чим зайнятися? Чого ти там ошиватися будеш?” – казав він. Я була не в захваті від цього. Але м’який характер і вічне бажання всіх зрозуміти не давали мені зупинити його.

Коли я влаштувалася на нову роботу, я зустрілася з ще однією проблемою: виявилося, що тема дружби також мала бути для мене закритою.

Я працювала вихователем у дитячому садку. Саме собою місце роботи не мало викликати ніяких ревнощів. Та й небажання мене ревнувати мало додатися тим, що нянькою в моїй групі працювала моя ж свекруха.

З нею у мене були чудові стосунки, і вона як ніхто інший розуміла мене, адже свекор був теж дуже ревнивою людиною.

У цьому колективі працювала дівчина мого віку. Вона була порядною і доброю людиною. Ми з нею дуже зблизилися, знайшли одне в одному підтримку та приємне спілкування.

Якось мені потрібно було забрати у Юлі папку для підготовки до ранку. Ми з Денисом приїхали до неї, Юля винесла мені потрібний матеріал, ми перекинулися парою фраз про роботу і, як заведено зараз серед дівчат, вона нахилилася, щоб поцілувати мене в щічку.

То справді був грандіозний скандал. Я довго слухала, що це дивна дружба, що сторонніх друзів не повинно бути, адже ми сім’я.

Як би я не намагалася, я не могла звикнути до таких ревнощів. Останньою краплею стала, хоч як дивно передноворічна метушня.

Тридцятого грудня ми поїхали купувати дітям родичів та друзів подарунки. Звісно, ​​зайшли до магазину дитячих іграшок.

Я була захоплена вибором покупок, а коли підійшла до каси, то переді мною стояв колишній хлопець Діма, з яким зустрічалася трохи менше року до знайомства з Денисом.

Я, навіть не замислюючись, привіталася з ним, як би привіталася з будь-якою знайомою людиною.

Денис одразу ж спитав, хто це. Я відповіла. У цей момент я й подумати не могла, до чого це спричинить.

Денис вискочив із крамниці. Я вже оплачувала покупки, тож за ним не вийшла. Через кілька секунд почувся стукіт дверей, що гучно зачинялися. Денис з ходу почав кричати на Діму і штовхати його в плечі.

Продавці кинулися до них, почали казати, що викличуть охорону. Діма реагував спокійно, намагався згладити конфлікт.

Я вийшла із магазину. Навколо був величезний натовп людей, передноворічна метушня.

Не замислюючись про те, що ми не вдома, Денис почав кричати на мене. Слова, які я чула, просто шокували. Всі озиралися, мені було соромно та неприємно.

Вдома скандал продовжився… Таких образ я пробачити вже не могла.

Говорити про мене так тільки за те, що я привіталася з людиною було за межею.

Новий Рік ми зустріли у сварці. Як то кажуть, як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш. У лютому, через місяць вислуховування невдоволень, я пішла до батьків.

Жаль було дітей, які все це чули і бачили. Жаль було наші стосунки, в яких були не тільки скандали, а й величезна кількість прекрасних днів. Але жити поруч із людиною, яка ревнувала мене до кожного стовпа, я більше не могла.

КІНЕЦЬ.