Ми з чоловіком разом 5 років. До того, як у нас з’явилася дитина, ми жили на широку ногу. Чоловік непогано заробляв, плюс моя зарплата.

Ми майже ніколи не їли вдома. Вдень в кафешках, ввечері в ресторані. У вихідні: розваги, кіно, клуб, концерт. Я завжди могла дозволити купити собі новий одяг, хороший телефон, косметику. Лафа скінчилася, коли з’явилися діти.

Коли з’явилися діти, я пішла в декрет, плюс витрат стало набагато більше.

Памперси, пюрешкі, хороший одяг, ліки, приватні клініки. Я не працюю, а витрати зросли. Та й ще й квартиру взяли більшу, коли сім’я збільшилася.

Природно, жити так безтурботно вже не виходило. Плюс часу ходити по кафешках не було. Але чоловік не хотів міняти свій звичний спосіб життя.

Він старався для дітей, ніколи не відмовляв в покупці їм того, що я просила. Але продовжував ходити по барах і ресторанах. Він говорив, що сильно втомлюється і йому потрібно якось розслаблятися.

Він почав випивати. Дуже багато грошей стало йти на кафе. За вечір він міг залишити там від 2 до 5 тисяч.

Свекруха намагалася його напоумити, але він нікого не слухав.

Потім підключилися мої батьки. Вони нам теж добре допомагали, тато подарував нову машину. Онукам завжди купували наймодніші іграшки.

Мама, дивлячись, як я переживаю щовечора, коли чоловік сидить в барі, не витримала і сказала, що так жити не можна. Вона сказала: вистачить мучитися, розлучайся.

Якщо людина не хоче змінюватися, то і не треба змушувати. А якщо залишишся, то і живіть, як хочете, ми допомагати не будемо.

Батьки не розуміли, чому вони повинні допомагати, в той час, як чоловік витрачає майже всі гроші на розваги. Я їх розуміла, але мене чекав важкий вибір.

Розмови з чоловіком не привели ні до чого хорошого. На кілька днів він виправлявся, нікуди не ходив, проводив час з сім’єю, а через тиждень все повторювалося знову.

В один з таких днів я зірвалася, забрала дітей, зібрала речі і поїхала до батьків. Дала йому час подумати, що для нього важливіше.

Через деякий час чоловік приїхав, сказав, що вибрав сім’ю і гулянки свої він припиняє.

Минуло вже досить часу. На щастя, зараз все добре. Для себе зрозуміла, що іноді тільки такі радикальні заходи можуть виправити ситуацію, а просто розмови не завжди ефективні.

КІНЕЦЬ.