Перелюбили батьки невістку, оберігали від побутових труднощів, а виростили доньку, яка навіть макарони без пригод не може зварити.

У побутовому плані вона найповніший інвалід. Ні прибратись, ні приготувати щось вона не може. Стоїть, кліпає очима, каже, що не вміє, не може, не знає.

Вона навіть ковбасу та сир купує у нарізці, бо сама різати побоюється, а якщо ріже, то там такі шматки, що можна всю вулицю нагодувати.

Про те, що невістка не вміє господарювати, я дізналася вже після весілля сина. Запросили вони в гості, наче накритий стіл, все виглядає пристойно.

Пробую салат, а він кислий. Мабуть, зіпсований уже. Я невістку і питаю, коли готувала та як зберігала. Вона мені тоді й сказала, що сама вона не готувала, купила в магазині.

Навіщо, питаю, у магазині? Не встигли, чи що? Так начебто заздалегідь домовлялися. Сталося, питаю, щось? Ну, у мене просто в думці не вкладалося, як можна покликати гостей, а стіл накрити покупними салатами сумнівної якості.

Невістка опустила голову, але потім сказала, що з готуванням у неї не дуже. Почала я питати, що вона вміє готувати. На її заїкуватість зрозуміла, що нормально виходить у неї тільки чай.

Промовчала, не стала її докоряти за це, думала, що з часом навчиться і прибирати, і готувати, раз удома не навчилася, хоч і дивно.

А дивно від того, що сваха, мама невістки, майстриня на всі руки. Вона і пельмені сама робить, і пироги, і консервацію, і салати, загалом, стіл у неї завжди ломиться, а готує так смачно, що язик проковтнути можна. А тут дочка готувати не вміє.

– Ой, та знаєш, намагалася її від побуту захистити. Згадувала, як нас мама ганяла, коли були дітьми, а для своєї дочки такого не хотіла. Думаю, що в дорослому житті вона ще сьорбне цього повною ложкою, – повинилася сваха, коли я в неї запитала, як же так вийшло.

Але вже четвертий рік йде, як син одружився, а все одно невістка господарювати не навчилася. Харчуються вони або доставкою, або напівфабрикати син готує.

До них навіть прибиральниця приїжджає, хоча в їхній однокімнатній квартирі прибирати – сміх один. А прибиральниця грошей коштує, та ще й яких. Приплюсувати туди ще доставку день – через день – ось і зрозуміло, куди сімейний бюджет іде.

Адже молоді в грошах не купаються, у боргах, як у шовках. То машину купували, кредит треба платити, то у відпустку їздили, теж брали кредит. Ще й на прибиральницю та доставку їжі гроші витрачають гроші.

Сину говорити щось марно, він одразу крутитися починає, обурюється, що я в його життя лізу, а його і так все влаштовує. А що влаштовує?

Було б у них семеро по лавках, коли зайвий раз сісти ніколи, я б слова не сказала про прибиральницю і доставку їжі. Так, чудово, коли така підмога є, у наш час таких благ не було.

Але в них і однієї дитини немає, а такими темпами ще невідомо, чи буде ця дитина. Тому що молодята збираються спочатку виплатити кредити, зробити ремонт, а потім уже думати про потомство.

Та вони ще сто років платитимуть ці кредити, бо вільних грошей вони не мають, а іноді й до зарплати не можуть дотягнути, у борг просять!

Я невістці казала – вчись готувати сама, вийде в сто разів дешевше, ніж замовляти доставку. Прибирай сама – у вас однушка, де немає дітей та тварин. Не виходить одній, втомлюєшся, складно – пинай чоловіка, він у мене і готувати, і прибирати вміє, нехай напружиться.

Невістка тільки очима кліпає і заново свою пісню – не можу, не знаю, не вмію. А ти, голубко моя, пробувала, щоб знати та вміти? Вже за три роки суп варити та картоплю з м’ясом тушити можна було б навчитися.

У неї мама прекрасна майстриня, вже не відмовила б дочці в допомозі. Син мені потім скандал закотив, що я на його дружину наїжджаю. Ну тепер більше слова їм не скажу, хай самі розуміються. Але й грошей у борг ми їм більше не дамо. Хочуть жити, як графи – нехай вчаться заробляти чи економити.

КІНЕЦЬ.