Бабуся Галя і обманщик-чоловік.

По сусідству з нами живе бабуся Галя, тітка Галя, як вона просить себе називати. Самотня, діти живуть далеко, приїжджають рідко, чоловік помер дуже давно (та й їй вже дуже багато років, майже сто).

Познайомилися, коли переїхали в сусідній з нею будинок, така балакуча бабуся, за життя поговорити любить.

Ну, звісно, якщо одна, чого не любити.

Я, якщо чесно, не дуже любитель поговорити, тим більше за життя, тим більше з незнайомими, в загалом з людьми, так що тітці Галі довелося задовольнятися моїм чоловіком.

А він із задоволенням завжди з нею поговорить, вислухає, владу посварить, обговорить урожай.

Загалом, я дозволяла йому віддуватися за нас двох.

Якось з місяць назад я стала помічати, що чоловік у мене щось приховує. А помітила так, що приніс він додому покупки, а в чеку вказано те, чого і не приніс.

Ой, каже, чуже захопив. І так кілька разів. Але ж частина продуктів є, а частини немає. Загалом, я на нього якось насіла із запитаннями.

Ти, кажу, може, мене зовсім дурною вважаєш, чи як? Ти, кажу, комусь ще  продукти купуєш?

Там, правда, дрібниця, то булочка і пакет молока, то булка хліба чорного, то пакет рису, але все одно, тут сам факт!

Ну він і зізнався. Каже, купую тітці Галі. Шкода мені її, вона руку зламала, в магазині важко їй тепер, ось, купую. Грошей, каже, не беру, вибач, душа не дозволяє.

А мені, кажу, чому не сказав? Так я, каже, бачу, що ви з нею не особливо подружилися, вирішив, що тобі буде неприємно, що я їй допомагаю.

Мені соромно так стало. Я і не знала, що тітка Галя руку зламала, зазвичай привітаюсь і біжу далі, щоб з розмовами не чіплялася .

А чоловік виявився у мене ось який, краще за мене. Я вибачилася перед ним, дуже себе незатишно відчула.

Кажу, заради Бога ти не приховуй від мене, я начебто монстр прямо у тебе. Купуй, якщо душа вимагає.

Тепер якщо бачу в чеку інші продукти, мовчу. Знаю, що тітці Галі купує.

КІНЕЦЬ.