Тетяна клопотала на кухні, її чоловік Сергій готував під навісом на вулиці мангал, щоб потім швидко посмажити шашлик. З хвилини на хвилину приїде син із дівчиною. Вони вже місяць зустрічаються. Син Євген працює, а його дівчина Оксана навчається на останньому курсі коледжу. Майбутній перукар.

Стіл накритий, шашлик замаринований. Тетяна дізнавалася у сина, що любить його дівчина. Виявилося, що їхні уподобання збігаються, або просто син так сказав. У холодильнику стояв його улюблений торт, у графині компот із сухофруктів. Син вважав за краще пити його, а не соки з магазину.

– Чому їх досі немає? Запізнилися на автобус. Він вже має прийти.

– А ти подзвони.

– Не відповідають. Напевно зв’язку немає дорогою. Зачекаємо і ще раз зателефоную. Ось, напевно, зв’язок з’явився. Зараз наберу.

– Можеш не намагатися. Он вони вже з машини вийшли. Здається, вони не одні.

– Євген, а чому ти не попередив, що і свати приїдуть? – запитав батько.

– Ми самі напросилися. Потрібно ж знати з ким наша дочка спілкується. От і познайомимося. Я Діана, мама Оксани, а це мій брат Роман, її дядько. Він нас усіх привіз. Тато у нас зайнятий, але наступного разу обов’язково приїдемо усі разом.

– А ми Тетяна та Сергій, – відповіла господиня за себе та чоловіка.

– Ось і познайомились. Запрошуйте вже за стіл, ми зранку нічого не їли, готувалися. – Сказала Діана, і голосно засміялася. – Пригощайте, треба знати, яка сім’я нашій донечці дістанеться.

– В сенсі? – не зрозумів Сергій.

– У тому сенсі, що молоді колись одружаться. А про рідню треба знати все.

– А чи не пізно? – знову спитав Сергій.

– Він хотів сказати інше: чи не рано. Вони місяць як знайомі.

– Місяць, то й що! Ми їх не квапимо, нехай зустрічаються. А що ми шашлик так і їстимемо – на суху. Закуски у вас наче багато, а до шашлику де?

– Мамо, – пошепки сказала Оксана. – Перестань.

– А що я сказала? Добре, що прихопили, як знали. Ти не будеш, ти ж за кермом, – сказала вона братові.

– Ми не думали про це, на дітей чекали, а вони не вживають.

– Ой, не вживають. Це просто не пропонуєте.

Тетяна не знала, що й відповідатиме в такій ситуації. Оксана постійно смикала матір, їй було незручно.

Чарки підіймала переважно одна Діана. Її брат, швидше за все, був би теж не проти, але він за кермом. Сергій її трохи підтримав на самому початку, а потім їй було добре і одній. Вона сміялася і говорила, говорила, говорила… Співрозмовники їй не потрібні були, тільки слухачі.

– Весілля робитимемо у ресторані. Другий день у вас. Тут добре, і молодь любить відпочивати на природі. А зараз модно пісні співати. Від матері, від батька, від нареченої, нареченого. Я все знайду. Буде класно. І ще: букети. Я все сама зроблю. Я флористикою займаюся.

– Мамо, перестань.

– Ідіть гуляти, не лізь у розмови старших.

– Мамо, тобі додому час.

– Не вказуй.

Євген та Оксана погуляли, подивилися телевізор… Нарешті Діана дозріла, щоб їхати.

– Оксано, додому. Я тебе тут не залишу.

– Мамо, ми домовлялися, що я приїду завтра.

– Ні. Додому. І не сперечайся зі мною.

Дівчина вибачилася за поведінку матері перед батьками Євгена, попрощалася та сіла у машину.

Таня та Сергій з полегшенням видихнули.

– Мамо, я не знав, що вона поїде. Оксана також. Так несподівано все вийшло.

– Справді несподівано. Дивна мати.

***

Через місяць Євген та Оксана розлучилися. Батьки не втручалися, просто молоді самі так вирішили.

***

Минуло півроку. Суботній ранок розпочався як завжди. Таня та Сергій збиралися на рибалку. Усі речі були вже у машині.

Пролунав скрип гальм, гримнули двері машини. За парканом стояв автомобіль. Жінка сварилася, мабуть з чоловіком. Це була Діана, та сама теща, що не відбулася, і сваха.

– А ви це куди?

– У нас справи.

– Які можуть бути справи? Ми прибули обговорити весілля.

– Яке?

– А ви ще не знаєте? Оксана вагітна. Де, до речі, молоді? Вона сказала, що з нами більше не житиме. Вони вирішили тихо розписатися, без весілля, без гостей, і навіть без нас. А хіба так робиться. Все не по-людськи.

Таня та Сергій переглянулися. Їхній син їм би обов’язково розповів. Та й з Оксаною вони розлучилися вже, майже півроку минуло.

– А термін який, народжувати коли? – Запитала Таня.

– Та невеликий термін, животика ще навіть нема. Ось я й кажу, що з весіллям треба поквапитися.

– А батько дитини хто?

– Як хто? Син ваш.

– А ти певна. Вони давно розлучилися.

– Вона мені нічого не казала.

– Я б також не сказала.

Діана почала дзвонити дочці. Як завжди, сварилася. Нарешті вона з’ясувала, що Євген до її вагітності не має відношення. Де вона знаходиться дочка, говорити відмовилася.

– Усе з’ясували?

– Що за діти пішли! – сварилася Діана. – Якщо ми приїхали, то давайте посидимо, шашлик посмажимо.

– Ні. Ми маємо справи. Ми від’їжджаємо. Прощайте.

– Може ще побачимось.

– Ні. Прощайте.

Сидіти і гаяти час у такій компанії вони більше не хотіли.

***

Син Тетяни та Сергія одружився через два роки. У нареченої виявилися цілком адекватні батьки.

Оксана так і не познайомила своїх батьків із батьками чоловіка. Живуть тихо та мирно. До мами вона їздить дуже рідко. Чоловікові вистачило єдиного візиту до тещі. А Діана так і не знає, де живе дочка.

КІНЕЦЬ.