Моя мама несподівано закохалася. Їй просто знесло дах. Річ у тім, що її обранцем став хлопець майже на десять років молодший за неї. Він був майже моїм однолітком. Спочатку я не повірила, що в неї з ним усе серйозно. Він її тренер з плавання.

Звісно, я була не6 проти того, щоб вона влаштувала власне життя і була щасливою. Адже тато вже давно пішов від неї і одружився вдруге.

Хлопець доволі гарний. Спортивної тілобудови. Навіщо він їй? У мене почали закрадатися різні підозри.

Мама моя також симпатична. Останнім часом ще більше почала приділяти собі увагу. Виглядає гарно.

Мої підозри підсилилися, коли вона взяла кредит на новий автомобіль, який подарувала йому.

Чоловік сказав, щоб я заспокоїлася. Усе стане на свої місця само. Але я думаю про те, як він опрацює мою маму, обкрутивши її навкіл пальця, а потім кине. Тому не можу стояти осторонь.

Якось спіймала його з молодою дівчиною, яка обнімала його. Я сфоткала і скинула цей знімок мамі:

-Що на це скажеш?

Вона відповіла, що завтра хоче передовсім почути його пояснення.

Він сказав, що ця дівчина сама кинулася йому на шию. Вона заміжня. Якщо не відчепиться, то він розповість усе її чоловікові. Мама йому повірила, і в них знову все налагодилося.

А далі стало ще цікавіше. Мама виставила на продаж дачу. Я сказала, що вона божевільна і скоро про це пожаліє. Хай зупиниться, я найму для неї психіатра.

Вона відповіла, що зі своїм мужчиною збирається в подорож і їй потрібні гроші. Квартира залишається на мені, а дача нікому не потрібна, тому продає.

Я не могла заспокоїтися. Не знала, як зупинити маму. Поговорила з чоловіком. Він уважно вислухав мене і сказав, що справді треба діяти…

Ми зустрілися з її мужчиною. Він нам повідомив таке, що нас приголомшило. У мами діагностували онкологію. Їй залишилося зовсім мало. Може, рік. І вона цей час хоче прожити без смутку.

Мені спочатку від такої новини хотілося його навіть вдарити. Але це була правда. Він казав, що йому справді подобається ця жінка. Заради неї він звільнився з роботи і готовий з поїхати разом у подорож. Поки вона ще може радіти життю.

Чоловік поговорив з мамою. Вона не спростувала розмови про хворобу. Це була правда. Але просила його не розповідати про це мені. Хай краще я на неї злюся, ніж буду оплакувати.

Отож, біда нас чекала зовсім з іншої сторони, ніж ми очікували. Зараз її роман зовсім не був страшний, порівняно з тим, про що ми дізналися.

Чекаю ранку, щоб встигнути попрощатися з нею перед від’їздом, не засмучуючи її сльозами, побажати щасливої подорожі.

КІНЕЦЬ.