Сьогодні день зарплати, Тетяна знову додому тягне два великі пакети з продуктами. – Чому так довго? Дочка, не дочекавшись відповіді, пішла з дому голосно грюкнувши дверима. Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Тетяна зітхає, садить внучку за стіл, сама відправляється готувати. Скоро має повернутися голодний син

– Пані Тетяно, може чай поп’єте з нами? – Ні, не вийде, мені ще на іншу роботу треба встигнути … Джерело

Головний офіс компанії – близько 10 кабінетів і трохи більше 50 співробітників. Хороші зарплати і завищені вимоги до всіх без винятку починаючи від менеджера і закінчуючи технічкою.

Тетяна вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, сміття винесено і пил протерто, жінка відправляється додому для того щоб перепочити і потім приготувати вечерю на всю сім’ю.

26 років вона у шлюбі, народила 2 дочок і сина. З цих років її вже дід n’є 18. Благо зараз він на пенсії і ноги у нього болять, а то як раніше доводилося б їй по ночах шукати його по «друзях» і тягнути на собі додому …

Додому вона тягне два великі пакети з продуктами , день зарплати … Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Саша, за нею стоїть незадоволена середня дочка Єлизавета.

-Чому так довго? Вона мене дістала вже! Придивіться за нею поки я провітрюся. Дівчина не дочекавшись відповіді тікає з дому голосно грюкнувши дверима. Малятко посміхаючись проситься на ручки до бабусі. Рання дитина народжена, як здавалося колись Єлизаветі, від великої любові, через два роки стала потрібною тільки бабусі і тітці.

Втомлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Тетяна зітхає, садить внучку за стіл і дає їй листок і ручку. Сама відправляється готувати.

Через годину зголошується молодший злий і голодний син. З порога він «гарчить» на матір, кажучи, що з обіду нічого не їв. І знову Тетяна мовчить …

До 20-00 вона йде на третю роботу, цього разу прибирати в швейному цеху. Малятко залишається з тіткою, єдино працюючою «дитиною» жінки. Таня мовчки йде додому після роботи близько 22 годин, прийшовши, в черговий раз, вислуховує скарги «дітей» один на одного.

-Тетяно, а може пора вже дітям стyсана дати під зад? Ну що ти їх вічно шкoдуєш, вони ж тобі всі на шию сіли! Давай сина в армію, дочку, середню, на роботу, внучку в садок …

-Ви що! У сина ж нирки хворі. Та й внучці в садок рано, тільки 4-й рік пішов, слабке у неї здоров’я … -А дочка, що вона там заробить. Ні професії, ні розуму. Так може заміж вийде скоріше і влаштує своє життя, подивимось, витягну!

Через 7 років нічого не змінилося. «Діти» так і не підросли, син встиг 8 місяців пропрацювати на мийці. Не сподобалося, кинув і знову «оселився» вдома біля телевізора.

Середня дочка, час від часу влаштовується працювати продавцем, але через недостачі, вічно в мінусі. Заміж вона так і не вийшла – лінива, характер непростий, та й як господиня вона ніяка. Старша дочка, більше 5 років проживши на квартирі з хлопцем, повернулася додому.

Дізнавшись, що у неї не може бути дітей, той вирішив з нею розлучитися … Радує Тетяну зараз тільки улюблена внучка, яка любить її просто так і нічого ніколи не просить.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

КІНЕЦЬ.